5-а клас
Тактика командного нападу.
Напад швидким проривом.
Напад проти зонного захисту.
31.05.2022
Практичні завдання.
Виконання вправ за посиланням
Виконання вправ на загальний фізичний розвиток.
Кожен з нас спостерігав, як весною оживає, розквітає, розвивається природа.
Так і людина з моменту народження починає свій фізичний розвиток.
Фізичний розвиток – це процес зміни і становлення форм і функцій організму людини. Фізичний розвиток має свої ознаки, основні з них : зріст, маса тіла і обхват грудної клітки. На цей процес впливають спадковість, умови та спосіб життя.
Заняття фізичними вправами позитивно впливають на фізичний розвиток людей будь – якого віку. Хто займається спортом, виконує регулярно фізичні вправи, росте здоровим і сильним.
Загальна фізична підготовка – це процес розвитку фізичних якостей : сили, витривалості, швидкості, спритності та гнучкості. Виконує ходьбу; біг; стрибки; загально розвивальні вправи (вправи в русі, в парах, у трійках, без предмета, з предметами – набивними м’ячами, з гантелями, зі скакалкою, у парах); вправи для формування постави.
(Вправи виконують за можливості)
1. Вправи для розвитку швидкості:
Повторити біг на відрізках 15-30 м, прискорення до 20 м з різних вихідних положень; біг зі зміною швидкості і напрямку за сигналом; естафети, рухливі ігри.
2. Вправи для розвитку спритності:
різновиди стрибків із завданнями; стрибки з поворотами, через різноманітні предмети; метання м’яча та в ціль, акробатичні вправи; «човниковий» біг 4х9м; естафети, що складаються із комбінованих вправ, рухливі та спортивні ігри.
3. Вправи для розвитку витривалості:
Рівномірний біг до 1500м, стрибки зі скакалкою; рухливі та спортивні ігри.
4. Вправи для розвитку сили:
згинання і розгинання рук в упорі лежачи; підтягування у висі та у висі лежачи на перекладині; присідання на одній та двох ногах; пересування в упорі на руках; вправи з гантелями, гумовими джгутами.
5. Вправи для розвитку гнучкості:
вправи з широкою амплітудою рухів руками з широкою амплітудою рухів руками і ногами; махові рухи; активні та пасивні нахили; відведення ніг та рук за допомогою партнера; вправи на роз витягування; вправи з гімнастичною палицею або скакалкою, складеного вчетверо.
6. Вправи для розвитку швидкісно-силових якостей:
стрибки на одній та двох ногах у довжину та висоту, перестрибування через перешкоди, відштовхуючись однією та двома ногами; кидки і ловіння набивного м’яча (1кг) в парах; кидки набивного м’яча (1кг) різними способами
25.05.2022
Прогулянки на свіжому повітрі завжди приносять багато користі для імунітету, але якщо доповнити їх ще й фізичним навантаженням – ефект посилиться в декілька разів. Тому надзвичайно важливо не згаяти цей час та використовувати останні дні літньої погоди як альтернативу переповненим спортивним залам.
Чому варто тренуватись на свіжому повітрі – головні причини:
1. Зникає більше калорій.
Пробіжка в лісі, парку, стадіоні може допомогти затратити в декілька разів більше енергії, та принесе набагато більше задоволення, ніж біг на біговій доріжці. Хвилястий, не рівний природній рельєф паркової місцевості дозволить потренувати все тіло набагато ефективніше. Велика кількість кисню в повітрі наситить тіло й це дозволить стимулювати організмові спалювати жирові клітини інтенсивніше.
2. Зміцнюється імунітет.
В Японії, наприклад, розповсюджений такий термін як "Лісове купання". Люди виїжджають на природу, зокрема в ліс на декілька днів для того, щоб покращити свій стан здоров’я. Така активність дозволяє підвищити потужність головного "захисника" нашого організму, імунної системи, і боротися з різноманітними хворобами, вірусами та інфекціям ефективніше.
3. Антистрес
Звичайна прогулянка після робочого дня – відмінний засіб, щоб відпочити від повсякденних турбот і зняти стрес від домашньої рутини. Що ж тоді говорити про тренування просто неба.
4. 10 досліджень в Великобританії, де взяли участь 1252 учасників показали, що віддача у тренуванні на вулиці була сильнішою, аніж тренування у закритому приміщенні, інтенсивність виконування різноманітних вправ і тривалість кардіо тренувань були більшими. Тоді ж вчені пояснили, чому так відбувається.
Заняття спортом просто неба, тобто в лісі, парку мінімізують активність тієї частини мозку, яка відповідає за негативні емоції. Кожна клітина тіла, в тому числі й клітини мозку, насичуються киснем, а це покращує концентрацію та пам’ять, підвищує розумові здібності, зокрема підвищується рівень гормонів "щастя", що автоматично піднімає настрій.
Природний спорт, надає переваг набагато більше. На свіжому повітрі активніше працюють всі системи організму. Уже через декілька занять можна помітити, як самопочуття покращується, показники витривалості збільшуються, а стресів в повсякденності стане значно менше
24.05.2022
Біг по перетя́тій місце́вості, або крос (скорочення від англ. cross country race або англ. cross country running) — «біг по перетя́тій (горбистій) місцевості») — одна з дисциплін легкої атлетики.
Траса кросу не має чіткої міжнародної стандартизації. Зазвичай траса проходить по горбистій місцевості в лісовій зоні або на відкритому просторі. Як покриття може виступати трав'яне або земляне покриття. Траса дистанції повинна бути огороджена яскравими стрічками з двох сторін, для відділення спортсменів від глядачів. На великих міжнародних змаганнях уздовж стрічок додатково влаштовують коридор шириною 1 метр. У цьому проміжку розташовуються організатори змагань, тренери, фотографи та журналісти. Змагання зазвичай проводяться восени і взимку. Крос може проходити в суворих погодних умовах, таких як дощ, вітер, мокрий сніг.
Довжина траси зазвичай становить від 3 до 12 кілометрів. На старті всіх учасників розташовують у лінію або дугу. На відстані 50 метрів від лінії старту суддя за допомогою пострілу пістолета дає старт забігу. Якщо сталося зіткнення бігунів або масове падіння на перших 100 метрах дистанції, то організатори зобов'язані зупинити забіг і дати старт повторно.
Згідно ІААФ, «сезон змагань з кросу зазвичай проходить в зимові місяці після закінчення основного легкоатлетичного сезону».
Батьківщиною кросу є Англія. Історія бігу по пересіченій місцевості почалася з гри заєць і собаки. Суть гри полягала в тому, що один бігун або група бігунів бігла і кидала на землю шматочки паперу, а друга група повинна була бігти за ними по сліду від розкиданого паперу. Перші офіційні змагання з кросу відбулися в школі з регбі в 1837 році. Національні першості стали проходити з 1876 року. На перший чемпіонат вийшло 32 бігуни, але, оскільки всі 32 бігуни зійшли з дистанції, забіг було визнано недійсним.
Як офіційна дисципліна крос проводився на олімпійських іграх 1904, 1912, 1920 і 1924 років. Найбільш відомим бігуном того часу був Пааво Нурмі, який виграв чотири золоті олімпійські медалі з дев'яти саме в кросі
19.05.2022
Практичні завдання.
18.05.2022
Виконання загальнорозвиваючих вправ за посиланнямhttps://youtu.be/QasgtkT3y0U
Практичні завдання.
То чому ж варто віддати перевагу бігові зранку, а не відкладати справу на вечір? Справа у тому, що ранкові тренування мають чимало переваг, а заняття саме цю пору доби принесе багато користі.
- Тонізування мускулатури та заспокійлива дія. Тренування зранку допоможе «пробудити» організм після сну, розігріти м’язи та впорядкувати думки перед довгим активним днем. Доведено, що у процесі зростає рівень гормону щастя дофаміну, тож отримавши додаткову його порцію зранку гарний настрій триватиме весь день.
- Менше навантаження на хребет. Завдяки тому, що зранку хребці ще не встигли «всістися» та між ними трохи більші проміжки, процес амортизації дещо легший. Відтак, спині легше впоратися із навантаженням, а також менший ризик отримати неприємні відчуття у цій зоні.
- Пришвидшення метаболізму. Активна робота зі спалення глікогену, який виділяє печінка, в буквальному сенсі розбудить системи організму та підготує до оперативної роботи.
- Активне спалювання жирів. При бігу на голодний шлунок відбуватиметься спалювання глікогену, а тоді – ліпідів тіла. Окремі дослідження свідчать, що ранковий біг провокує зміни в м’язевих клітинах, котрі отримують енергію через окислення жирів, не зачіпаючи глікогену. Окрім того, кардіо – один із найефективніших способів схуднення.
- Самодисципліна. Регулярні підйоми зранку незалежно від пори року та погоди за вікном дозволять розвивати силу волі. Ранкові тренування з бігу навчать не відкладати на завтра та краще дотримуватися планів.
- Постійність. Зранку небажання виходити на двір важко «сперти» на довгий робочий день чи занадто велику кількість емоцій. Окрім того, на графік не вплинуть затримки на роботі чи заплановані зустрічі, які можуть змусити відмовитися бігати ввечері.
- Менша кількість «конкурентів». Як показує статистика, у парках, на стадіонах та навіть у спортзалах менше людей, ніж увечері. Тож можна не соромитися та вільніше дихати.
- Приємна вранішня прохолода. О цій порі ще не жарко навіть у теплу пору, а також менш забруднене вихлопами автівок повітря.
Учені також довели, що бігові тренування саме зранку дозволяють добитися зниження артеріального тиску. В експериментальну групу входили особи, які починали активні заняття о 7 годині ранку. Показники тиску замірювали протягом тривалого часу і встановили зв'язок із фізичною активністю.
Виконання вправ за посиланням
Футбол
Ведення м'яча в футболіhttps://youtu.be/5Z3Bbq1HJLE
Практичне виконання https://youtu.be/phhtiwjHsKc
Фази удару по м'ячу у футболі
У сучасному футболі існує величезний різновид технік удару по м'ячу. Всі їх освоїти практично неможливо, тому для того щоб правильно виконувати удар, необхідно знати і розуміти основні фази виконання цього технічного елементу.
З теорії і методики у футбольній грі існують 4 фази удару по м'ячу:
- Попередня (розбіг або підхід до м'яча);
- Підготовча (постановка опорної ноги, замах для удару);
- Робоча (власне удар по м'ячу і проводка);
- Завершальна (прийняття вихідного положення для виконання інших тактичних і технічних дій).
Перед виконанням удару ви повинні чітко розуміти, яка нога у вас ударна, а яка опорна. На початку необхідно відійти від м'яча назад на кілька метрів (2-3 м) і трохи в бік, щоб не стояти на одній прямій з м'ячем. Потім робиться розбіг і в момент перед ударом опорну ногу необхідно поставити на відстані (8-10 см) паралельно м'ячу. В цей час ударна нога робить замах назад, трохи згинаючись у колінному суглобі, а потім різко йде вперед, при цьому, розгинаючись назад. Ударна нога повинна супроводжувати м'яч, як би робити «проводку». Ось і все. Якщо все вищесказане виконано правильно, то м'яч потрапить саме в ту точку, в яку ви цілилися.
Як стверджує авторитетний зарубіжний сайт Expert Football, правильне розміщення корпусу і ніг може стати запорукою точного і потужного удару. За їх рекомендаціями, для того щоб м'яч сильно полетів в нижню частину щодо середини воріт, необхідно верхню частину тіла злегка нахилити вперед. І навпаки, якщо ви хочете послати м'яч у верхню частину воріт, відхиліть верхню частину тіла трохи назад.
Також для точного і сильного удару необхідно стикатися з м'ячем не носком, а середньою частиною стопи, яка має велику площу поверхні.
Помилки при виконанні удару
Під час виконання удару футболісти можуть робити наступні помилки:
- Розбіг (підхід) виконаний по одній лінії з м'ячем;
- Опорна нога поставлена далеко або занадто близько до м'яча;
- Опорна нога поставлена в одну сторону, а м'яч повинен полетіти в іншу;
- Завалений корпус;
- Розслаблена нога;
- Невиконання проводки після дотику до м'яча.
Це найголовніші помилки, що допускаються футболістами під час удару.
Виконання вправ за посиланням
Футбол
Передачі у футболі https://youtu.be/Wq38o2GbIWU
10.05.2022
Виконання вправ за посиланням
Футбол
ЗУПИНКИ М'ЯЧА
У футболі часто виникають ситуації, коли перш ніж вдарити по м'ячу, його треба зупинити. Найчастіше це роблять ногою: підошвою і внутрішнім боком стопи.
Зупинка м'яча - один з головних прийомів, якими повинен володіти футболіст.
Тому не шкодуй часу на оволодіння цим прийомом. Дуже уважно стеж за м'ячем. Пересувайся по полю так, щоб опинитися з м'ячем на одній лінії.
Не чекай, щоб м'яч потрапив тобі просто в ноги. Рухайся йому назустріч. Швидко вирішуй, як ти його зупиниш.
Доторкнувшись до м'яча, намагайся прийняти його м'яко, щоб він не відскочив від ніг.
Зупинка внутрішнім боком стопи м'яча, що опускається
Для зупинки м'яча, що опускається внутрішнім боком стопи, постав опорну ногу приблизно на 40 см попереду того місця, куди має приземлитися м'яч. Ногу, що зупиняє м'яч, відведи назад, про¬пустивши м'яч уперед, а коли він торк¬неться землі, накрий його внутрішнім боком стопи.
Зупинка підошвою м'яча, що опускається
Якщо зупиняєш м'яч підошвою, постав опорну ногу трішки позаду того місця, куди повинен приземлитися м'яч. Зігнуту в колінному суглобі ногу, що зупиняє м'яч, винеси трохи вперед. Після торкання м'ячем поверхні поля, накрий його підошвою, випрямляючи ногу.
Зупинка внутрішнім боком стопи м'яча, що летить
М'яч, що летить нижче рівня стегна, також зупиняють внутрішнім боком стопи. Для цього опорну ногу злегка зігни у колінному суглобі. Ногу, що зупиняє м'яч, зігнуту у коліні, винеси вперед-вгору так, щоб зупинити м'яч внутрішнім боком стопи, у цей момент ногу, що зупиняє м'яч, м'яко відведи назад.
Поради:
· якщо м'яч підлітає до тебе на висоті гомілки, зупиняй його внутрішнім боком стопи або підошвою;
· якщо м'яч летить нижче рівня стегна, зупиняй його лише внутрішнім боком стопи;
· щоб пом'якшити прийом м'яча, що летить, відведи ногу униз-убік. Це не дасть йому відскочити.
Зупинити м'яч, стоячи на місці, порівняно легко. Набагато важче це зробити, коли рухаєшся. Щоб почуватися при цьому впевнено, треба потренуватися.
Виконуй самостійно!
1.Підкинь м'яч над собою вгору і зупини його з лету внутрішнім боком стопи.
2.Підбий м'яч угору і зупини підошвою.
3.Кинь м'яч уперед так, щоб можна було його наздогнати. Зроби ривок, а наздогнавши м'яч, зупини його підошвою.
4.Стань на відстані З — 4 м від стіни і бий по ній м'ячем. А коли м'яч відскакує, зупиняй його підошвою чи внутрішнім боком стопи.
5.Виконуй кожну зупинку м'яча по 20 - 25 разів.
Зупинки м'яча підошвою
Дві колони гравців стають одна навпроти другої. Відстані між ними - 10 м, із зміщенням на 1 м. Двоє ведучих з кожної колони прямують з м'ячами, щоб одночасно зупинитися в центрі. Зупиняють м'яч підошвою, міняються м'ячами і прямують назад до своїх колон. Інші гравці по черзі вико¬нують цю вправу.
З відстані 5-6 м спрямовуй до стіни м'яч, а коли він відскочить, зроби 2-3 кроки йому назустріч і зупиняй підошвою чи внутрішньою стороною ступні. Виконай вправу по 20-25 разів.
Зупинки м'яча внутрішньою стороною ступні
Три групи гравців розташовуються трикутником на відстані 7~8 м одна від одної. Перший гравець однієї з груп тримає м'яч. Він робить передачу гравцю з групи, яка стоїть поруч, і стає в кінець колони. Гравець, який отримує м'яч, робить два-три кроки назустріч йому і зупиняє м'яч внутрішньою стороною ступні. М'яч рухається за годинниковою стрілкою.
Зупинки м'яча що летить, внутрішньою стороною ступні
Дві групи гравців стають обличчям одна до одної на відстані 3-4 м. Перший гравець тримає м'яч у руках та обережно накидає його гравцю, що стоїть навпроти, а сам біжить у «хвіст» колони.
Гравець, який приймає м'яч, зупиняє його з льоту внутрішньою стороною стопи і так само повертає його назад та займає місце в кінці колони. Так гравці однієї групи накидають м'яча, а гравці іншої групи зупиняють його з льоту та передають внутрішньою стороною ступні.
Зупинка м'яча стегном
Зігни ногу в коліні під час зупинки м'яча. Коли ти торкнешся м'яча, посту¬пово випростуй ногу, щоб м'яч скотився із стегна на землю.
Стань обличчям до стіни на відстані 1,5 м. Кидком знизу спрямуй у неї м'яч, а після відскоку зупини його стегном.
Зупинка м'яча груддю.
М'яч, що летить зверху, найкраще зупиняти грудьми, оскільки їхня поверхня значно більша, ніж інших частин тіла. Кисті рук відкрий, не напружуй м'язи грудей, вони повинні бути розслаблені. Руки розведи, щоб запобігти торканню м'яча. Відведи руки за спину і відкрий груди назустріч м'ячу. Коли м'яч торкнеться грудей, відхились трохи назад. Зведи плечі разом і втягни груди. Дай м'ячу скотитись униз.
Техніка пересування
Основу техніки пересування під час гри у футбол складають: біг, стрибки, зупинки, повороти, біг спиною вперед, схрещений та приставний крок.
Біг перехресним кроком
Уміння бігти спиною вперед короткими, але частими кроками, потрібне насамперед захисникам.
Використовують для зміни напрямку руху ривками з місця праворуч або ліворуч, а також після поворотів; махову ногу заносять перехресно попереду опорної.
Біг приставним кроком виконують на зігнутих ногах; перший крок роблять ногою, відповідною до напрямку руху; другий крок приставний.
Стрибки роблять поштовхом однієї або обох ніг: вперед, убік, угору. За допомогою стрибків ударяють м'яч головою, зупиняються, виконують фінти.
Повороти виконують після зупинки. Для цього треба зробити напівоберт на ступнях або п'ятах, перенести масу тіла вперед і випрямити опорну ногу.
Зупинка дозволяє змінити напрямок руху. Для цього спочатку треба перенести масу тіла назад: тобто перед зупинкою випростатись у бік задньої сильно зігнутої ноги, другою ногою зробити крок уперед, спираючись на п'яту.
Одним із важливих способів пересування у футболі є повороти з м'ячем. Їх виконують, щоб уникнути опіки захисника суперника
09.05.2022
Футбольний матч відбувається між двома командами. Кількість гравців у кожній команді не повинна перевищувати 11 осіб, враховуючи голкіпера. Головний атрибут на полі - м'яч. Згідно правил, футболісти повинні доторкатись до м’яча ногами, винятком слугує тільки аут, при якому м'яч викидають руками. Що стосується воротарів, то їм дозволено ловити снаряд руками, проте час його утримання обмежений 6 секундами.
Під час протистояння командам дозволяється зробити 5 замін. Передбачені три відрізки по ходу гри для проведення замін. Також дозволяється міняти гравців і під час перерви. Окремі вимоги є й до екіпірування футболістів, які знаходяться на полі. В першу чергу, воно повинно бути безпечним, як для самого гравця, так і для членів команди суперника. Обов’язкові елементи будь-якого футбольного екіпірування це:футболка, шорти, щитки, гетри та взуття. У випадку голкіпера сюди додаються ще рукавиці.
Матч розділено на два так звані “тайми”, тривалість кожного з яких 45 хвилин. Проте суддя може надати додатковий час за затримки, які були під час гри.
Існує також перерва між першим та другим таймом тривалістю до 15 хвилин.
Під час футбольного протистояння бригада арбітрів складається з:
головного судді, який безперервно знаходиться на полі;
двох суддів-помічників, які знаходяться за межами поля (на бічних лініях).
Кожен з вище перелічених арбітрів виконує свою роль та свої функції. Бокові рефері слідкують за дотриманням правил в своїй зоні та консультують головного суддю. Головний ж рефері приймає рішення щодо пенальті, штрафних ударів та карток за порушення правил на полі.
В арбітрів, так само як і в гравців є своя форма та екіпіровка, що дозволяє здійснювати суддівство в рамках правил, які записані в спеціальному регламенті та затверджені Міжнародною федерацією і Радою регіональних асоціацій. Головний атрибут, яким володіє рефері - це свисток. Завдяки ньому він повідомляє гравцям про порушення та своє рішення щодо нього.
Судді, які знаходять на бічних лініях застосовують сигнальні прапорці, які вказують:
що м'яч вийшов за межі поля;
яка команда викидатиме мяч з-за бокової лінії;
на призначення кутового удару чи удару від воріт;
на заміну гравця.
Кількість суддів легко може бути змінена в залежності від регламенту матчу. Так можуть появитись запасні суддя та помічник бокового судді.
Приземлення
При приземленні стрибун випрямляє ноги якомога далі виносячи ступні. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення. Після приземлення стрибун повинен вийти зі стрибкової ями вперед, або вперед - в сторону. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення.
Політ
Спосіб «зігнувши ноги» найпростіший. Після відштовхування третину довжини стрибка стрибун перебуває в положенні »у кроці», потім піднімає поштовхові ногу до рівня махової і піднімає коліна зігнутих ніг до грудей, рухаючи руками уперед - вгору.
02.05.2022
Відштовхування
На брусок для відштовхування нога ставиться майже випрямленою активним рухом. На місце відштовхування нога ставиться з п'ятки, кут між нею і доріжкою 65-75 градусів, нога трохи згинається в коліні і випрямляється в гомілко-ступному суглобі. Під час підготовки поштовхової ноги для відштовхування, махова нога відведена назад. Стрибун робить енергійний рух маховою ногою вперед угору. У кінці відштовхування стегно махової ноги займає горизонтальне положення, а гомілка рухається вперед, що сприяє збереженню рівноваги. Правильне відштовхування характеризується активною постановкою поштовхової ноги, виведення таза вперед,різнойменна маховій нозі рука рухається убік і трохи назад, а інша вперед-угору, кут відштовхування складає 79-80 градусів.
28.04.2022
У хлопців довжина розбігу складає до 45м. (20-24) бігові кроки, у дівчат до 30-35 м.(18-22) кроки. Швидкість під час розбігу набирають поступово від початку до кінця розбігу. Початок розбігу характеризується великим нахилом тулубу, збільшенням довжини й частоти кроків, із наближенням до бруска нахил тулуба зменшується, темп кроків стабілізується, приріст швидкості зростає за рахунок довжини кроків. Останній крок розбігу найчастіше коротший за передостанній на 25-45 см. https://youtu.be/M0xzmTMQw_4
27.04.2022
Виконання загальнорозвиваючих вправ за посиланнямhttps://youtu.be/QasgtkT3y0U
Олімпійський рекорд зі стрибків у довжину з розбігуhttps://youtube.com/shorts/iFsnnP2q_00?feature=share
Як збільшити довжину стрибка
Стрибки оцінюються за 3 факторами:
- швидкість руху при розбігу;
- сила поштовху;
- точність приземлення.
Перші 2 фактори безпосередньо впливають на дальність. Розвиваючи граничну швидкість і докладаючи максимальну силу при відштовхуванні, можна домогтися хорошого польоту і приземлення в найбільш дальній точці.
У свою чергу, хорошої швидкості і відмінного поштовху можна домогтися тренуваннями нижніх кінцівок, зокрема найбільш ефективними способами є присіди з обважненням і без, стрибки у висоту з обважненням, стрибки через перешкоди і з місця, застрибування на вертикальні поверхні, біг з ривком на дистанцію 50 м.
Також у людини, що розраховує далеко стрибати, має бути оптимальна вага тіла. Крім швидкості і відштовхування, на дальність стрибка також впливає відточена техніка його виконання. Простіше кажучи, потрібно чітко знати і дотримуватися вказівок по тому, де повинні знаходитися ноги на кожному етапі стрибка, де руки, де таз і де корпус.
Щоб опанувати правильну техніку, слід виконувати такі вправи:
- Зробити 1 крок при розбігу і відштовхнутися, виводячи таз вперед і піднімаючи махову ногу. Якщо відштовхування проводиться правою ногою, то вперед повинна бути винесена права рука, а ліва відведена назад. Якщо відштовхування робиться лівою ногою, здійснюється викидання лівої руки.
- При розбігу зробити 2-3 кроки, приземляючись на махову кінцівку. Зробити стрибок за крок.
- Здійснювати стрибки з 2-3 кроків розбігу, перестрибуючи горизонтальну планку або іншу перешкоду висотою 40-60 см.
- Здійснювати стрибки з 2-3 кроків розбігу, дістаючи коліном, головою, рукою предмет, який висить трохи далі, ніж точка поштовху.
- Здійснити пробіжку по розбігу з поступовим збільшенням швидкості. Поштовх робити в ході останнього кроку, з зусиллям виштовхуючи вперед таз.
- Зробити короткий розбіг. Відштовхнутися і приземлитися на махову кінцівку, а потім зробити пробіжку по піску.
- Прийняти наголос на руках на паралельних брусах або повиснути на поперечині. Робити рухи, що імітують рухи нижніх кінцівок, що знаходяться в польоті попереду.
- Стрибати з місця на обох кінцівках, підтягуючи коліна до грудей, минаючи перешкоду.
- Стрибати з місця, відштовхуючись однією кінцівкою.
- Робити стрибки після короткого розбігу, змінюючи позиції нижніх кінцівок в польоті.
- Стрибати в довжину різними способами з невисокої поверхні, здійснюючи короткий і середній розбіг.
- Зробивши короткий розбіг, стрибнути, приземлившись у заздалегідь намічене місце з випрямленими ногами, опущеними вниз і відведеними назад руками
21.04.2022
Техніка виконання
Всі стрибки, незалежно від техніки, діляться на 4 складових:
- розбіг;
- поштовх або відрив;
- політ;
- приземлення.
Розбіг і відштовхування виконуються приблизно однаково. При розбігу людина намагається набрати максимальну швидкість, здійснюючи бігові кроки (зазвичай 19-24) на короткій дистанції в 40-50 м, і перебудувати тіло так, щоб створити необхідні умови для поштовху.
Відштовхування відбувається в той момент, коли спортсмен після розбігу стосується поштовхової кінцівкою планки. Це найбільш значуща і найменш контрольована складова стрибка. Переважно його успішність залежить від того, як точно і правильно були зроблені дії, які передували поштовху.
При відштовхуванні пряма поштовхова кінцівка поміщається на планку з перекатом з п 'яти на повну стопу. Після чого здійснюються її згинання, розгинання в тазостегновому, колінному і гомілковостопному суглобах і різке винесення вперед.
Сьогодні в спорті застосовуються 3 способи стрибків з розбігу залежно від рухів у польоті:
- Ножиці (найбільш популярна).
- Прогнувшись.
- За крок або Зігнувши ноги (найбільш проста).
Історія виникнення та розвитку
Стрибки на довгі дистанції були включені в програму Олімпійських ігор ще в античні часи. Перші згадки про них містяться в відомостях про XVIII Олімпійські ігри, що проходили в 708 році до н. е. Стрибки виконувалися в ході п 'ятиборства, або пентатлону.
Судячи з документальних джерел, що дійшли до наших днів, техніка, використовувана в стародавні часи, має ряд істотних відмінностей від сучасної. Так, стародавні греки стрибали з гантелями в руках.
Вони мало уваги приділяли дальності стрибка, а більше звертали увагу на стиль. Тому про те, на яку довжину стрибали учасники античних Олімпійських ігор, нам достовірно невідомо.
Чи знаєте ви? Проводячи розкопки стародавніх Альтіса і Олімпії в Греції в 1937-1941 роках, археологи знайшли стадіон, де було відокремлено місце для стрибків у довжину для 20 атлетів. Також були відкопані 2 піднесення: перше - для стрибуна, а друге - для музиканта, який обов 'язково був присутній під час змагань і грав на флейті.
Зате описана техніка стрибка: спортсмен тримав гантелі по 1,5-4,5 кг в обох руках і при відштовхуванні приводив їх в таке положення, щоб в середині польоту і верхні, і нижні кінцівки перемістилися вперед, практично паралельно один до одного.
Перед тим як приземлитися, атлет викидав гантелі, заводячи руки назад, впливаючи таким чином на дальність польоту. Приземлення відбувалося в яму з піском довжиною 6 м.
Різні варіації стрибків спортсмени почали застосовувати з початку XIX століття. Саме з цього часу відомо про встановлені рекорди, а також про протистояння між іменитими атлетами.
Спочатку застосовувалася лише техніка стрибка з зігнутими нижніми кінцівками. Але в міру того, як прийшло розуміння, що таким способом хорошої дальності польоту досягти не можна, стали практикуватися інші способи. Спочатку - переступання до відштовхування, за типом того, як сьогодні робляться ножиці.
Потім, починаючи з 30-х років ХХ століття, поширення отримав стрибок з прогином. Його автором вважається фін В. Туулос. Далі в пошуках оптимальної техніки стрибка людство прийшло до сальто.
Але помітивши через деякий час особливу травмонебезпеку цього виду, було прийнято рішення його заборонити. Сучасні спортсмени стрибають 4 способами.
19.04.2022
Ранкова зарядка за посиланням
Дихання під час бігу
Чому важливо слідкувати за диханням?
Вчені нещодавно довели, що правильне дихання позитивно впливає на продуктивність занять. Ви зможете значно збільшити швидкість бігу, покращити витривалість та підтримати гарне самопочуття.
Слід наголосити одразу, що не існує одного конкретного ритму дихання, який підійде кожному бігуну. Тут багато залежить від дистанції, спортивної підготовки та індивідуальних особливостей організму. Все ж таки пропонуємо ознайомитись з основними техніками дихання, їх перевагами та недоліками.
- Дихання виключно через ніс. Його перевага закладається в тому, що повітря, проходячи через дихальні шляхи, очищується від пилу та прогрівається. Саме тому, в більш прохолодні періоди ви значно зменшите ризик переохолодження органів дихання. До недоліків можна віднести недостатньо інтенсивну швидкість споживання кисню;
- Багато спортсменів вдихають через ніс, а видихають через рот. Таким чином організм отримує чисте та тепле повітря, але ще й в більшій кількості виводить вуглекислий газ з респіраторної системи;
- Дихання через рот дозволяє в значному обсязі споживати кисень та активніше дихати. Але слід пам’ятати, що ви можете застудити горло та захворіти. Таким методом краще користуватись влітку, коли повітря більш прогріте і не зашкодить вашому здоров’ю.
Ще одна маленька рекомендація: якщо ви бігаєте в прохолодну погоду, не забувайте захищати органи дихання спеціальним шарфом або маскою для спортсменів.
Якщо ви будете слідкувати за процесом дихання, то заняття подарують вам лише користь та гарний настрій. Організм отримає достатню кількість кисню, знизиться стресовий фактор, внутрішні органи будуть працювати злагоджено, активізуються процеси спалювання жиру, також ви зможете контролювати частоту серцевих скорочень, що дуже важливо.
Біль у боці – негативний супутник пробіжок
Кожен спортсмен, що займається бігом обов’язково зіштовхувався з появою больових відчуттів у боці. Особливо від цього страждають новачки. Під час пробіжок внутрішні органи наливаються кров’ю, активне дихання посилює навантаження на діафрагму, що в більшості випадків і стає причиною появи болісних відчуттів. Це нормальна реакція організму, тому хвилюватися не треба. Згодом ви звикнете до подібних фізичних навантажень і зможете оминути таку неприємність. Що робити, якщо ви відчули біль? Спочатку треба зменшити темп бігу або зовсім зупинитись, відновити дихання, також можна додатково розім’яти область виникнення болю.
Щоб уникнути подібних відчуттів, не забувайте робити розминку, поступово збільшуйте ритм, слідкуйте за диханням, адже занадто преривісте та часте дихання провокує появу спазмів, що теж стає причиною болю в боці та в районі шлунку
Декілька рекомендацій для новачків
Напевно ви вже переконались в тому, що правильне дихання грає велике значення в спорті. Щоб ваші тренування були більш тривалими й продуктивними, регулюйте частоту вдихів і видихів, опираючись на ритм бігу. Рекомендовано робити під час двох кроків вдих і через таку саму кількість кроків видих (ритм можна змінювати: крок вдих – крок видих, три кроки вдих – три видих). Таким чином ви збагатите організм достатньою кількістю кисню. Не відволікайтесь на розмови під час пробіжок і приділяйте увагу диханню. Воно повинно бути глибоким та рівномірним.
Вже через декілька пробіжок ви самі зможете відчути, як вам потрібно дихати та знайдете для себе оптимальну формулу корисних та ефективних занять спортом
14.02.2022
Виконати зарядку згідно з відео: https://youtu.be/NnOFvtys4e0
Старт на коротких дистанціях
13.04.2022
Виконання вправ за посиланням
Біг на короткі дистанції
Техніка бігу. Визначення та коротка характеристика
Поняття "біг на короткі дистанції" об'єднує групу бігових видів легкоатлетичної програми. У цю групу видів входить біг на дистанції довжиною до , А також різні види естафетного бігу, що включають етапи спринтерського бігу. Біг 100, 200 і , Естафетний біг 4х100 м і 4х400 м, як для чоловіків, так і для жінок, включається в програму олімпійських ігор. Дистанції 30, 50, 60 і включаються в змагання в закритих приміщеннях і в змагання юних легкоатлетів.
Спринтерський біг входить складовою частиною в ряд видів легкої атлетики (всі види стрибків, багатоборстві та деякі види метань), а також у багатьох видів спорту. Різні види бігу на короткі дистанції включені в нормативи комплексу ГТО всіх ступенів.
Біг на короткі дистанції, як правило, характеризується максимальною інтенсивністю пробігання всієї дистанції в анаеробному режимі. На дистанціях до бігуни прагнуть за мінімальний час набрати максимальну швидкість бігу і підтримувати її до фінішу.
1. 1.Аналіз техніки бігу
Біг на короткі дистанції (спринт) умовно поділяється на чотири фази: початок бігу (старт), стартовий розбіг, біг по дистанції, Финиширование.
Початок бігу (старт).
У спринті застосовується низький старт, що дозволяє швидше почати біг і розвинути максимальну швидкість на короткому відрізку. При низькому старті ОЦМТ бігуна відразу опиняється далеко попереду опори-як тільки спортсмен відокремить руки від доріжки.
Для швидкого виходу зі старту застосовуються стартовий станок і колодки. Вони забезпечують тверду опору для відштовхування, стабільність розстановки ніг і кутів нахилу опорних площадок. У розташуванні стартових колодок можна виділити три основні варіанти:
1. При «звичайному» старті передня колодка встановлюється на відстані 1-1,5 стопи спортсмена від стартової лінії, а задня колодка - на відстані довжини гомілки (близько 2 стоп) від передньої колодки;
2. При «розтягнутому» старті бігуни скорочують відстань між колодками до 1 стопи і менше, відстань від стартової лінії до передньої колодки становить близько 2 стоп спортсмена;
3. При «зближеному» старті відстань між колодками також скорочується до 1 стопи і менше, але відстань від стартової лінії до передньої колодки становить 1-1,5 довжини стопи спортсмена.
Стартові колодки, розташовані близько один до одного, забезпечують одночасне зусилля обох ніг для початку бігу і створюють більше прискорення бігуну на першому кроці. Однак зближення положень ступень і майже одночасне відштовхування обома ногами ускладнюють перехід до попеременному відштовхуванню ногами на наступних кроках.
Опорна площадка передньої колодки нахилена під кутом 45-50 °, задня - 60-80 °. Відстань (по ширині) між осями колодок звичайно дорівнює 18-20 см.
У залежності від розташування колодок змінюється і кут нахилу опорних майданчиків: з наближенням колодок до стартової лінії він зменшується, з віддаленням їх збільшується. Відстань між колодками і видалення їх від стартової лінії залежать від особливостей статури бігуна, рівня розвитку його швидкості, сили та інших якостей. [1]
За командою "На старт!» Бігун стає попереду колодок, присідає і ставить руки попереду стартової лінії. З цього положення він рухом спереду назад упирається ногою в опорну площадку стартовою колодки, що стоїть попереду, а іншою ногою-в задню колодку. Шкарпетки туфель стосуються рантом доріжки або перші дві ручки впираються в доріжку. Ставши на коліно позаду стоїть ноги, бігун переносить руки через стартову лінію до себе і ставить їх впритул до неї. Пальці рук утворюють пружний звід між великим пальцем і іншими, зімкнутими між собою. Прямі ненаголошений руки розставлені на ширину плечей. Тулуб випрямлений, голова тримається прямо по відношенню до тулуба. Вага тіла рівномірно розподілена між руками, стопою ноги, що стоїть попереду, і коліном іншої ноги.
За командою «Увага!» Бігун злегка випрямляє ноги, відділяє коліно ззаду стоїть ноги від доріжки. Цим він кілька переміщує ОЦМТ вгору і вперед. Тепер вагу тіла розподіляється між руками і ногою, що стоїть попереду, але так, щоб проекція ОЦМТ на доріжку не доходила до стартової лінії на 15-20 см. Ступні щільно впираються в опорні майданчики колодок. Тулуб тримається прямо. Таз піднімається на 10-20 см вище рівня плечей до положення, коли гомілки будуть паралельні. У цій позі важливо не перенести надмірно вагу тіла на руки, оскільки це негативно відбивається на часі виконання низького старту.
У позі готовності важливе значення має кут згинання ніг в колінних суглобах.
Збільшення цього кута (у відомих межах) сприяє більш швидкому відштовхуванню. У позі стартовій готовності оптимальні кути між стегном і гомілкою ноги, що спирається об передню колодку, рівні 92-105 °; ноги, що спирається про задню колодку, - 115-138 °, кут між тулубом і стегном попереду стоїть ноги становить 19-23 ° ( В. Борзов, 1980). Зазначені значення кутів можна використовувати для побудови оптимальної стартовою пози; спочатку за допомогою транспортира розташувати тіло спортсмена відповідно до оптимальними кутами згинання провідних ланок тіла, а потім «підставити» йому стартові колодки.
Положення бігуна, прийняте за командою «Увага!», Не повинно бути надто напруженим і скутим. Важливо тільки сконцентрувати увагу на очікуваному стартовому сигналі. Проміжок часу між командою «Увага!» І сигналом для початку бігу правилами не регламентований. Інтервал може бути змінений стартером у зв'язку з різними причинами. Це зобов'язує бігунів зосередитися для сприйняття сигналу.
Почувши постріл (або інший стартовий сигнал), бігун миттєво спрямовується вперед. Цей рух починається з енергійного відштовхування ногами і швидкого змаху руками (згинання їх). Відштовхування при першому кроці з колодки становить у кваліфікованих спринтерів 42-50 °, стегно махової ноги наближається до тулуба на кут близько 30 ° (В. Петровський, .). Це забезпечує більш низьке положення ОЦМТ спортсмена, а зусилля випрямляє ноги буде направлено більше на просування тіла бігуна вперед. Зазначене положення зручно для виконання потужного відштовхування від колодок і збереження загального нахилу тіла на перших кроках бігу.
12.04.2022
Чим корисний біг
Користь бігу для здоров’я різноманітна. Під час бігу посилюється кровообіг , що поліпшує роботу серцево -судинної системи і підвищує витривалість серця. Завдяки активному потовиділенню з організму виводяться шлаки, які накопичилися, і організм очищається.
Під час бігового тренування посилюється обмін речовин , тому організму легше розлучитися з надлишком жиру і схуднути.
Крім того , заняття бігом допомагають підвищити рівень інтелекту , стверджують вчені з інституту Кембриджа і експерти Національного інституту з питань старіння (США). Регулярний біг підтюпцем стимулює мозок виробляти нові клітини сірої речовини , підвищуючи активність ділянок мозку, які відповідають за мислення і пам’ять. А психологи вважають , що правильний біг допомагає боротися з хронічною втомою і симптомами депресії.
07.04.2022
1. Виконати зарядку згідно з відео: https://youtu.be/NnOFvtys4e0
2. Віджимання від підлоги
(Кількість залежить від індивідуальних особливостей кожного учня)
Техніка виконання
Щоб ефективно стрибати в довжину, мало одного бажання, в цьому випадку потрібно знати, як правильно виконувати цю вправу. Розглянемо фази стрибка, точне виконання яких дозволити стрибнути якомога далі.
Відео: техніка виконання стрибків у довжину з місця
Підготовка до стрибка
На цьому етапі потрібно правильно зайняти вихідне положення. Це важливо, оскільки визначає майбутню силу поштовху і результат.
Для правильної пози виконуються такі дії:
- мають стопи біля лінії старту;
- ноги ставлять на ширині вигод, спираючись на всю стопу;
- руки опускають вниз і злегка відводять назад, згинаючи лікті;
- ноги згинають у колінах так, щоб вони розташувалися на рівні шкарпеток.
Чи знаєте ви? Назва стадіон з явилася від стародавнього слова стадій , так у Греції називали бігові дистанції на перших Олімпійських іграх 776 року до н. е.
Ваше тіло має нагадувати пружину, яка зібрала енергію і готова вистрілити. Для гарного стрибка важливою складовою є якісне взуття, яке забезпечить хороше зчеплення з поверхнею і допоможе продовжити довжину польоту.
Відштовхування
До цього етапу переходять практично відразу після завершення останніх дій у підготовці.
Друга фаза протікає так:
- руки різко піднімають вгору;
- таз підтягують вперед;
- коліна розгинають;
- різко ногами відштовхуються від землі.
Політ і приземлення
Під час польоту, яким би коротким він не виявився. Потрібно встигнути підтягнути коліна до грудей і вирівняти тіло.
Важливо! Гарантія максимально довгого стрибка - розташування тіла під кутом 45º. Приземлення не повинно здійснюватися на рівні ноги.
Крім цього, потрібно:
- повернути руки у вихідне положення;
- стопи виносять вперед;
- при контакті із землею руки виводять вперед для рівноваги;
- коліна згинають для пружності;
- на завершення вирівнюють ноги і спину
Типові помилкиЗнаючи правила стрибків для досягнення бажаного результату, важливо дізнатися і помилки, які можна допустити в гонитві за високими досягненнями. Чи знаєте ви? Легка атлетика є одним з найбільш скандальних видів спорту, оскільки спортсменів найчастіше викривають у використанні допінгу. Бували випадки, коли такі препарати знаходили в крові навіть багаторазових чемпіонів. Ось вони:
|
05.04.2022
Витривалість.
Виконання вправ за посиланням
Витривалість як фізична якість
Якщо довгий час виконувати напружену роботу, то з’являються ознаки стомленості. Час роботи з початку стомленості до повної відмови організму продовжувати роботу називається - фазою компенсованого стомлення.
Якщо запропонувати виконати певну роботу різним людям, то стомлення у них відбудеться у різний час. Звідси:
Витривалістю людини – називається здібність протистояти стомленню у якій-небудь діяльності.
Стомлюваність буває: розумова, сенсорна (органи чуття), емоційна, фізична. Названі види стомленості взаємопов’язані, але більше всього нас цікавить фізична стомленість. Тому мова йтиме переважно про фізичну витривалість.
Показниками витривалості можуть бути: 1) тривалість роботи (абсолютна витривалість); 2) тривалість роботи з визначеною потужністю (відносна або парціальна витривалість). Потужність роботи визначається добутком інтенсивності на прикладену силу.
Загальна витривалість – це здатність виконувати довгий час роботу помірної інтенсивності з використанням більшості м’язів.
Спеціальна витривалість – це витривалість, яка належить до певної діяльності, вибраної як предмет спеціалізації.
31.03.2021
Виконання загально розвиваючих вправ за посиланням https://youtu.be/kYpOkNb1-Ig
Теоретичне опрацювання матеріалу
1) Загальні положення правил
2) Технічні параметри гри
Загальні положення правил
в волейбольних матчах матч грається в три або в п’ять партій, і для перемоги в окремої партії потрібно набрати 25 очок. Якщо підсумок матчу залишається спірним і після чотирьох партій, то п’ята грається до 15-ти очок. Одне очко нараховується команді в наступних ситуаціях:
- Якщо м’яч вдарився об підлогу на стороні суперника.
- Якщо суперник зробив невдалу подачу (в сітку або в аут).
- Якщо гравець суперника торкнувся сітки.
- Якщо гравець суперника заступив на чужу половину майданчика, або за лицьову лінію при подачі м’яча.
- Якщо зроблено подвійне торкання м’яча гравцем суперника, або вони допустили четвертого торкання м’яча.
Хто буде робити найпершу подачу, розігрується кидком м’яча між командами (суддею або від статі)
Право н а першу подачу розігрується між командами кидком м’яча суддею або «свічкою» від статі.
Перехід права на подачу і перехід гравців. Перша команда подає, і в результаті розіграшу виграє очко. Знову подає вона ж, до тих пір, поки друга команда не зможе відіграти одне очко. Коли м’яч знову заб’є перша команда другий, відбувається перехід гравців. Всі члени команди зміщуються за годинниковою стрілкою, займаючи місця своїх сусідів. (Кожна половина майданчика складається з шести зон). Завдяки цьому подачу м’яча здійснює не один і той же гравець вю гру, а всі гравці по черзі. Але при найпершій подачі будь-якої команди переходу не відбувається.
Технічні параметри
- Висота натягу сітки — 2,43 м в чоловічому баскетболі. 2,24 м в жіночому. 2,2 м в шкільному.
- Розміри майданчика по периметру — 18 x 9 метрів (в дитячому волейболі — 12 x 9 метрів).
- Розмір волейбольного м’яча по колу 65-67 см , маса м’яча — 250-280 гр.
Передача:
Передача - прийом гри, з допомогою якого створюються найбільш сприятливі умови для завершення взаємодій команди атакуючим ударом. Розрізняють наступні способи передач: двома руками в опорі; двома руками в стрибку; однією рукою в стрибку; двома руками в падінні назад перекидом на спину (стегно і спину). Останній спосіб в сучасному волейболі застосовується гравцями вкрай рідко. За напрямком (відносно передаючого) передачі бувають: вперед, над собою, назад. По довжині: довгі - через зону, короткі - з зони в зону, скорочені - в межах зони. По висоті траєкторії: високі - вище 2м, середні - до 2м, низькі - до їм. Поєднання цих параметрів (довжина і висота) визначається швидкістю польоту м’яча після передач (повільні, прискоренні, швидкісні). Передачі можуть бути направленні близько до сітки - до 0,5м і віддалені від сітки - більше 0,5м. Техніка передачі складається з вихідного положення, зустрічного руху рук до м’яча, амортизації і напрямку м’яча (вильоту). Після переміщення до м’яча у в.п. тулуб волейболіста розміщено вертикально, степінь згинання ніг залежить від висоти траєкторії польоту м’яча, стопи паралельні або одна (протилежна ведучій руці) дещо попереду. Руки виносяться вгору, кисті у вигляді овалу оптимально напружені.
Зустріч рук з м’ячем здійснюється зверху над лицем. Ударний рух при передачі характеризується амортизацією. При цьому великі пальці приймають на себе основне навантаження, а вказівні являються основною ударною частиною, середні в меншій степені, а безіменні і мізинці в основному притримують м’яч в боковому напруженні. Надання м’ячу нового напрямку за певною траєкторією вимагає збільшення м’язових зусиль, що проявляється в узгодженні рухів ніг, тулуба і рук. При цьому ЦВ тіла зміщається дещо вгору-вперед і вага тіла переноситься на носки обох ніг. Руки супроводжують політ м’яча і після передачі майже повністю випрямляються. З ціллю скорочення часових параметрів польоту м’яча, що важливо при побудові складних ігрових взаємодій чи коли м’яч летить високо і напрямлений за гравця, використовується передача двома руками в стрибку. В цьому випадку руки виносяться над головою дещо вище і передача виконується у вищій точці стрибка за рахунок активної роботи рук. Під час передачі в стрибку на коротку відстань після імітації атакуючого удару місце зустрічі рук з м’ячем підвищується ще більше і передача виконується за рахунок короткого руху рук. Під час передачі назад (стоячи спиною до цілі) гравець переміщається під м’яч. При цьому кисті тильною частиною розміщуються над головою. Передача виконується за рахунок розгинання рук в ліктях і руху тулуба назад-вгору з одночасним прогинанням в грудній і поперековій частинах хребта. Техніка руху рук під час передачі назад в стрибку залишається по суті такою ж, як і під час передач з опорного положення.
Прийом м’яча : Прийом м’яча - технічний прийом гри, який застосовується з метою протидії нападу на майданчику. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом - передачу, коли гравець виконує прийом м’яча знизу двома руками з подальшою передачею для атакуючого удару. В сучасному волейболі застосовуються засоби і варіанти прийомів м’яча: двома руками знизу (рідше однією знизу); двома руками зверху (дуже рідко); однією рукою знизу в падінні вперед на руки з подальшим падінням на груди-живіт. Прийом подачі. Від прийому подачі залежить ефективність нападаючих дій команди. Показником якості прийому подачі служить точність першої передачі, тобто траєкторія польоту м’яча по направленню до сітки після зустрічі рук з м’ячем. Якщо м’яч опускається в зоні нападу так, що створюється сприятливі умови для організації будь яких нападаючих дій, що є в арсеналі команди, прийом рахується високої якості. Самий поширений спосіб прийому м’яча (самий надійний) - знизу двома руками. На малюнку 2 показано положення прийому подачі. Ноги зігнуті, одна нога попереду, руки прямі, трішки розвернуті наражу, кисті зімкнуті і опущені вниз. Прийом м’яча виконується на нижню частину передпліч. Неможна згинати руки в ліктьових суглобах в момент прийому м’яча. Не повинно бути і великого зустрічного руху рук вперед-вгору. Руки дещо приближаються до м’яча за рахунок розгинання ніг і підставляються під м’яч, регулюючи траєкторію першої передачі. Важливим є вміння спостерігати за подаючим і своєчасно зайняти зручне вихідне положення для прийому м’яча. Якщо гравець не вспіває зайняти вихідне положення (м’яч приземляється справа чи з ліва), потрібно винести прямі руки в сторону м’яча і розвернути їх: вправо - права рука зверху, вліво - ліва рука зверху, так, щоб м’яч був направлений в сторону сітки. (мал. 2) Прийом м’яча знизу двома руками являється основним способом протидій
Прийом м’яча знизу двома руками являється основним способом протидій падінню м’яча після атакуючого удару. Нерідко при неякісному прийомі м’яча після подачі чи атакуючого удару (по низькій траєкторії) гравці (частіше розігруючі) змушені використовувати прийом-передачу м’яча, ціль якого - забезпечити сприятливі умови для атакуючих дій при максимальній надійності в важких умовах. Прийом м’яча відрізняється від прийому-передачі м’язовим напруженням в робочій фазі при амортизації м’яча, що летить з великою зустрічною швидкістю, а також значним зниженням швидкості переміщення рук і відсутністю їх зустрічного руху до м’яча у підготовчій і робочій фазах.
1. Виконати загальнорозвивальні вправи
2.Волейбольний майданчик, розміри, обладнання.
Обладнання місць занять
Покриттям може бути природний грунт. Верхній його шар скопують лопатою на глибину 10 см і змішують з піском або глиною, після чого розпушують граблями і утрамбовують катком. Потім майданчик посипають тонким шаром піску і знову трамбують легким катком. Пісок, що не пристав, змітають мітлою.
Розмітку майданчика проводять відповідно до правил і наносять крейдою або фарбою. Лінії розмітки завширшки. 5 см входять до розмірів майданчика. Забороняється позначати лінії майданчика рівчаками, дерев'яними кілочками або рейками. Такий спосіб розмітки може спричинити нещасний випадок, травму.
Кращим грунтом для основи майданчика є глинисто-піщаний.
Для будівництва волейбольного майданчика використовують биту цеглу, щебінь, вугільний шлак, пісок, глину, землю. В грунті викопують яму розміром 10*20 м і глибиною 30 см. В основі ями влаштовують дренажні канави. В канави кладуть крупний щебінь (биту цеглу) або їх накривають решітками. В основі майданчика укладають биту цеглу або щебінь діаметром не менше 5 см, потім шар щебеню або шлаку діаметром 2—5 см. Кожний шар трамбується катками. Верхній покрив завтовшки 5—8 см — твердий, але здатний пропускати воду і не створювати пилу в суху погоду. Глина для поверхневого шару повинна товкти і просіяти. Якщо склад покривного шару не зв'язався, треба додати до нього глини або будівельних висівок, а якщо він дуже жорсткий — тоді піску.
Збудований таким чином майданчик має ряд переваг. Завдяки дренажу та спаду від середини майданчика до ліній подачі поверхня скоро просихає після дощу, вона рівна та пружна.
Разом з тим майданчик вимагає повсякденного догляду. В спеку його слід поливати декілька разів на день, невеликі пошкодження підсипати та трамбувати, а білі лінії періодично відновлювати.
Навколо майданчика бажано посадити дерева. Майданчик розташовується з заходу на схід. Коли будується не один, а декілька волейбольних майданчиків, тоді їх краще розташовувати паралельно і на одному рівні.Для судді встановлюють суддівську вишку. її висота повинна бути такою, щоб рівень очей судді був на 20— 70 см вище верхнього краю сітки.
Бажано, щоб на волейбольному майданчику і в спортивному залі було найпростіше обладнання для швидкого оволодіння прийомами техніки гри і підвищення рівня спеціальної фізичної підготовки спортсменів.
Своїми силами, без великих витрат, можна зробити підвісні м'ячі, похилу раму з м'ячами, м'яч на амортизаторі, щит-мішень, переносні стояки-блок, кільця-мішень, тумбу (лаву) для стрибків. На рис. 55 показано допоміжне обладнання, яке можна застосовувати в навчально-тренувальній роботі.
1. Підвісні м'ячі (рис. 55, а) використовують для оволодіння технікою подач, передач, нападаючого удару, блокування й розвитку стрибучості. Для цього на стелі або кронштейнах підвішують декілька м'ячів так, щоб можна було змінювати висоту. Для вдосконалення техніки нападаючого удару м'яч підвішують так, щоб після удару він відокремився од фіксатора й полетів у заданому напрямку. 2. Похила рама з м'ячами і сіткою (рис. 55, б). Основ-не її призначення — вдосконалення техніки нападаючого удару і блокування.
3. М'яч на амортизаторі (рис. 55, в). Конструкція кріплення м'яча на амортизаторі різноманітна. Найдоцільніше прикріплювати м'яч на амортизаторі над сіткою або між двома стінами. За допомогою цього обладнання можна вивчати та вдосконалювати техніку нападаючих ударів.
4. Щит-мішень (рис. 55, г) використовують, головним чином, для вдосконалення точності передач і подач. З досок або товстої фанери роблять щит розміром 100*100 см, малюють на ньому три концентричних кола (як на мішені для стрільби). Щити-мішені підвішують або встановлюють на підставках на висоті 3—4 м.
5. Переносний стояк-блок (рис. 55, д) застосовують для обведення блоку під час вдосконалення нападаючих ударів.
6. Кільце-мішень (рис. 55, е) — для вдосконалення перших і других передач. При конструкції кілець-мішеней слід враховувати наявність шарнірного кріплення. Це дасть можливість змінювати площину верхньої частини кільця, що допоможе вдосконаленню передачі м'яча з різною траєкторією і під різними кутами.
7. Тумба (лава) використовується для розвитку стрибучості, а при великій кількості повторень — стрибкової витривалості. її можна зробити, збивши зі шпунтованих дощок товщиною 5 см декілька зйомних секцій, за допомогою яких можна регулювати її висоту залежно від фізичної підготовки гравців. Конструкція тумби може бути різною.
Крім цього обладнання у спортивному залі бажано мати декілька сіток, що дасть змогу одночасно вдосконалювати різноманітні прийоми гри.
Розміщення допоміжного обладнання в спеціальному волейбольному залі показано на рис. 56.
За допомогою спеціального обладнання створюються умови для вдосконалення техніко-тактичної майстерності, проведення занять з урахуванням індивідуальних особливостей, досягнення тренувального ефекту в процесі багаторічної підготовки волейболістів.
Техніка виконання нижній прямої подачі (малюнок. 38,39)
Мал. 38
Мал. 39
-Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед;
- М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче.
- Праву руку відвести для замаху назад;
- Удар по м'ячу напруженої долонею (полукулаком, кулаком) випрямленою руки на рівні пояса;
Методика навчання:
Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ для навчання подачі включає вправи для зміцнення м'язів променезап'ясткових і плечових суглобів, рухливості в крижово-хребетному зчленуванні, в колінних і гомілковостопних суглобах.
Підвідні вправи:
- Вивчення вихідного положення і підкидання м'яча.
- Подача м'яча в пружинному тримачі, подачу виконують через лицьової лінії через сітку (висота відповідна віком).
- Подача в стіну, відстань 6 - 9 м, висота
- Подачі в парах (гравці на бічних лініях);
подачі через сітку з відстані 3, 6, 9м від сітки. (Мал. 40)
Мал. 40
Спеціальні вправи:
- Подача м'яча на точність: у межі майданчика; в праву і ліву, далеку і ближню її половини; на три поздовжні частини (4-5, 6-3,
1-2 зони), у кожну із зон; до бічних лініях; до лицьової лінії; на партнера располагающегося в різних точках майданчика; двоє партнерів стоять поруч на відстані від 2,0 до 0,5 м - м'яч направляє між ними.
- Виконання великої кількості подач поспіль без помилок
(В залежності від рівня підготовленості).
- Змагання на більшу кількість подач поспіль без помилок
(В задану ділянку), на задане число спроб (облік помилок).
Подач м'яча треба приділяти увагу на кожному уроці. Якщо це на входить у завдання уроку, то в кінці його займаються виконують
5-10 подач.
У процесі багаторічної навчання вимоги поступово підвищуються: від нижньої прямої подачі до складної на силу, плануючих в стрибку.
Не можна форсувати події-відразу вивчати верхню пряму подачу,
але і не можна зводити всю роботу до вивчення і вдосконалення одного способу.
Якщо займаються досконало володіють подачею м'яча основними способами і впевнено діють на прийомі подачі - це надійна гарантія успішного навчання та вдосконалення уміння
і навичок отримання знань.
Помилки:
- Ноги не зігнуті в колінних суглобах;
- Тулуб не нахилений вперед;
- Подброс м'яча вище рівня голови;
- Подброс м'яча близько до тулуба;
- Удар по м'ячу вище пояса і не напруженою кистю.
основи волейболу
Англійське слово volley означає «літаючий» або «ширяє», ну а ball, як відомо, - «м'яч». В процесі гри змагаються команди прагнуть перекинути м'яч через сітку на бік суперника так, щоб він вдарився об підлогу, або щоб учасник команди суперника допустив помилку.
В атаці допускається не більше трьох торкань м'яча з боку однієї команди - після цього необхідно перекинути м'яч суперникам.
Хто, де і коли придумав волейбол?
Вільям Морган - саме так звали людину, в 1859 році придумав волейбол. Історія виникнення і правила його беруть свій початок в США, штаті Массачусетс, невеликому містечку Холиоке. Саме тут керівнику молодіжної спортивної християнської організації прийшла в голову ідея створити цікаву командну гру з м'ячем. Спочатку називалася вона інакше - «мінтонетт». З Америки гра потрапила в Азію - Японію і Китай, а на початку 20 століття в неї грали вже і в Європі.
Основою задумки стала сітка для волейболу: Морган повісив її на пустирі, на висоті близько двох метрів і дав своїм підопічним завдання - перекинути через сітку м'яч. До речі, його роль тоді грав звичайний бичачий міхур. "Власним" м'ячем гра обзавелася трохи пізніше. А кількість учасників в команді могло бути абсолютно будь-яким.
Як мінтонетт став волейболом?
В ході проходила в Спрінгфілді конференції молодих християн гру було вирішено перейменувати. Запропонував нову назву Альфред Хальстед. На його думку, «літаючий м'яч», а саме так можна перевести англійське слово volleyball, підходить якнайкраще. Адже м'яч, відскакуючи від руки гравця, перелітає через сітку, а там зустрічається з рукою іншого гравця, тобто практично не торкається землі.
Офіційні правила волейболу теж з'явилися набагато пізніше його виникнення: в кінці 19 століття. Згідно з ними, вага м'яча повинен був складати рівно 340 грамів, сітка для волейболу - розміщуватися на висоті рівно 198 сантиметрів. Розміри майданчика дорівнювали 7600 на 15100 сантиметрів. Єдине, що залишалося вільним - кількість гравців. Очко тоді присуджувалося гравцеві, перекинувшись м'яч через сітку після подачі. Команда, яка набирала 21 очок, перемагала в поєдинку.
Волейбол сьогодні
На даний момент волейбол є однією з найбільш популярних і улюблених спортивних ігор. У нього грають як на закритих майданчиках, так і на свіжому повітрі. Правила волейболу прості, інвентар теж потрібно нехитрий, тому його так люблять гравці різного віку. На сьогоднішній день існує єдина Федерація волейболу, в яку входять понад двісті національних федерацій. Без перебільшення, це один з найпопулярніших видів спорту на планеті. І про те, що таке волейбол, знає кожна людина.
Склад команди і розташування гравців
Всього в грі бере участь дві команди. Кожна команда з волейболу складається з шести основних гравців і до шести запасних. Таким чином, всього в ній повинно бути максимум 12 чоловік.
Перед подачею гравці розташовуються по всьому майданчику, в два ламаних ряду по три людини в кожному. Гравці передньої лінії стають перед сіткою, інші троє - позаду. Однак під час гри учасники можуть перебувати в будь-якому місці, в межах власного майданчика. Існують певні схеми розстановки гравців.
При необхідності здійснення заміни запасний гравець змінює основного. При цьому останній може ще раз повернутися в гру, зробивши зворотний заміну. Але тільки якщо за участю запасного гравця була розіграна хоча б одна партія.
Ведення м'яча
Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:
разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;
індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;
налагодження взаємодій з партнерами.
Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.
Високе (швидке) ведення
Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.
• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;
• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;
• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).
Послідовність навчання веденню м'яча:
• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);
• ведення м'яча в русі;
• ведення м'яча під час бігу;
• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;
• ведення м'яча після передачі партнера;
• ведення м'яча після зупинки і поворотів;
• ведення м'яча після ловлі під час бігу;
• ведення м'яча після відволікаючих дій;
• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;
• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.
Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.
Підготовчі вправи
Біг із максимальною швидкістю вперед обличчям або спиною, правим або лівим боком.
Прискорення під час бігу по прямій за зоровим сигналом.
Ривки на 5-10 м у поєднанні з різкими зупинками за зоровим сигналом.
Пересування у повному присіді обличчям вперед, спиною вперед, правим, лівим боком вперед.
Стрибки в присіді на місці, з просуванням у різних напрямках (вперед, назад, вправо, вліво).
Ходьба і біг у напівприсіді зі зміною напрямку у поєднанні з ривками і зупинками.
Кидки набивних м'ячів у парах (двома руками від грудей, двома зверху, двома руками назад через голову, однією рукою від плеча; те саме сидячи на підлозі).
Відштовхування руками з положення упору, стоячи біля стіни зігнувши руки.
Відштовхування кистями з положення упору, стоячи біля стіни.
Підвідні вправи
Імітація ведення м'яча на місці правою, лівою рукою.
Імітація ведення правою, лівою рукою під час ходьби і бігу.
Імітація ведення м'яча по колу вправо (правою рукою), вліво (лівою рукою).
Імітація ведення м'яча правою, лівою рукою зі зміною напрямку.
Вправи на техніку. Ведення м'яча без зорового контролю удвох. Перший учень без м'яча рухається перед ним спиною вперед і постійно показує різну кількість пальців. Другий, рухаючись за ним, веде м'яч і називає відповідну кількість пальців на руці першого.
Те саме, лише перший учень по черзі піднімає вгору то праву, то ліву руку. Відповідно до цього другий виконує ведення м'яча правою, лівою рукою.
Учні шикуються у дві шеренги уздовж бокових ліній майданчика обличчям один до одного. Перші виконують ведення м'яча, другі подають сигнали рухами рук: руки вгору — ведення вперед; руки вниз — ведення назад; руки в сторони — ведення на місці.
Ведення м'яча по колу вправо — правою рукою, вліво — лівою рукою.
Ведення м'яча за вісімкою по черзі правою і лівою рукою.
Біг - найпопулярніша вправа. Його використовують не тільки спортсмени у своїх тренуваннях, але безліч людей, які не мають відношення до спорту.
Серед усіх фізичних вправ, які були придумані людством, біг є найкориснішим, доступним і ефективним. Його переваги можна перераховувати до нескінченності, починаючи від нігтів на ногах, закінчуючи волоссям на голові. Так! Нещодавно вчені довели, що часті пробіжки позитивним чином впливають на зростання і здоров 'я волосся.
Біг буває різних видів:
Легкий біг. Відмінно підходить для тих, хто просто підтримує фізичну форму. Достатньо пробігати по 2-3 кілометри на день або через день, щоб відмінно себе почувати. Легкий біг підходить для тих, хто намагається схуднути, оскільки під час цієї вправи працюють всі м 'язи тіла. Але в даному випадку відстань слід збільшити до п 'яти і більше кілометрів.
Швидкий біг. Зазвичай на короткі дистанції. Ідеальна вправа для сили і краси ніг. Виконувати слід тільки після хорошого розігріву ніг, легким бігом.
Біг у гору. Найчастіше його використовують професійні спортсмени для збільшення сили і витривалості ніг. Ну і, звичайно ж, для загальної витривалості. Біг у гору може бути як легкий, так і швидкий.
Біг з вантажем. У вигляді додаткового вантажу використовуються спеціальні спортивні обважнювачі, які продаються в будь-якому спортивному магазині. Можна використовувати тіло іншої людини, портфель або бронежилет. Такий вид бігу використовують спортсмени і бійці спеціальних підрозділів. Часто бігають з додатковим вантажем у гору.
Човниковий біг. Знайомий всім зі шкільної лави. Мета цього бігу - розвиток спритності і швидкості.
Біг по пересіченій місцевості. Пересіченою місцевістю, як правило, називають поля, ліси та інші різні особливості природного ландшафту.
Біг з перешкодами. Перешкодами виступають різні бруси, окопи, колеса тощо. Дуже цікавий вигляд. Найчастіше використовується в школі, армії та при підготовці бійців спеціальних підрозділів. Розвиває спритність, сноровку.
Також існує бічний біг - використовується для розігріву певних м 'язів, біг спиною вперед - рекомендовано для розвитку вестибулярного апарату.
Практичне завдання:
- згинання та розгинання рук в упорі лежачи (кількість залежить від індивідуальних особливостей кожного учня).
- вправи на розвиток черевних м'язів (будь-який найдоступніший та підсильний спосіб)(кількість регулюється індивідуальними особливостями кожного учня).