10 клас
Тактика командного нападу.
Напад швидким проривом.
Напад проти зонного захисту.
Легка атлетика ділиться на п'ять розділів (ходьба, біг, стрибки, метання та багатоборства), які, у свою чергу, поділяються на багато видів та різновидів.
Легкоатлетичні вправи дуже різнобічно впливають на організм людини. Вони розвивають силу, швидкість, витривалість, покращують рухливість у суглобах, дозволяють набути широкого кола рухових навичок, сприяють вихованню вольових якостей. Така різнобічна фізична підготовка особливо необхідна молодому віці. Широке використання легкоатлетичних вправ у заняттях сприяє підвищенню функціональних можливостей організму, забезпечує високу працездатність.
Ходьба- простий метод переживання людини, чудове фізичне вправу людям різного віку. При тривалій та ритмічній ходьбі до роботи залучаються майже всі м'язи тіла, посилюється діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, підвищується обмін речовин, що має оздоровче значення. У змаганнях застосовується спортивна ходьба - складна з техніки, але водночас найефективніша.
Швидкість її більш ніж удвічі вища за швидкість звичайної ходьби. Вона вимагає вищої, ніж у звичайній ходьбі, інтенсивності роботи, отже, підвищених енергетичних витрат. У зв'язку з цим заняття спортивною ходьбою мають значний вплив на організм спортсмена, зміцнюють його внутрішні органи та системи, покращують їхню працездатність, позитивно впливають на розвиток сили і особливо витривалості, виховують вольові якості.
Змагання з ходьби проводяться на доріжці стадіону та на звичайних дорогах (шосейних, міських, путівців тощо) на дистанції від 3 до 50 км.
Учасники змагання з ходьби зобов'язані дотримуватися особливостей техніки ходьби - ні на мить не втрачати зіткнення з доріжкою (фаза польоту свідчить про перехід на біг). За порушення цього правила судді знімають спортсмена зі змагань.
Біг- природний спосіб пересування. Це найпоширеніший вид фізичних вправ, що входить до багатьох видів спорту (футбол, баскетбол, ручний м'яч та ін.), а також комплекс ГТО. Значна кількість різновидів бігу є органічною частиною різних видів легкої атлетики. При бігу більшою мірою, ніж при ходьбі, пред'являються високі вимоги до працездатності всього організму, оскільки в роботу залучаються майже всі м'язові групи тіла, посилюється діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем, значно підвищується обмін речовин.
Змінюючи довжину дистанції та швидкість бігу, можна дозувати навантаження, впливати на розвиток витривалості, швидкості та інших якостей, що займаються відповідно до їх можливостей. Так, наприклад, тривалий біг з невеликою швидкістю, особливо в лісі, парку, має велике гігієнічне значення і є одним із найкращих засобів оздоровлення. Біг з вищою швидкістю пред'являє підвищені вимоги до тих, хто займається, особливо до їх серцево-судинної та дихальної систем, і служить відмінним засобом для розвитку витривалості. Біг з дуже високою швидкістю включається у тренування для розвитку сили та швидкості
Як збільшити довжину стрибка
Стрибки оцінюються за 3 факторами:
- швидкість руху при розбігу;
- сила поштовху;
- точність приземлення.
Перші 2 фактори безпосередньо впливають на дальність. Розвиваючи граничну швидкість і докладаючи максимальну силу при відштовхуванні, можна домогтися хорошого польоту і приземлення в найбільш дальній точці.
У свою чергу, хорошої швидкості і відмінного поштовху можна домогтися тренуваннями нижніх кінцівок, зокрема найбільш ефективними способами є присіди з обважненням і без, стрибки у висоту з обважненням, стрибки через перешкоди і з місця, застрибування на вертикальні поверхні, біг з ривком на дистанцію 50 м.
Також у людини, що розраховує далеко стрибати, має бути оптимальна вага тіла. Крім швидкості і відштовхування, на дальність стрибка також впливає відточена техніка його виконання. Простіше кажучи, потрібно чітко знати і дотримуватися вказівок по тому, де повинні знаходитися ноги на кожному етапі стрибка, де руки, де таз і де корпус.
Щоб опанувати правильну техніку, слід виконувати такі вправи:
- Зробити 1 крок при розбігу і відштовхнутися, виводячи таз вперед і піднімаючи махову ногу. Якщо відштовхування проводиться правою ногою, то вперед повинна бути винесена права рука, а ліва відведена назад. Якщо відштовхування робиться лівою ногою, здійснюється викидання лівої руки.
- При розбігу зробити 2-3 кроки, приземляючись на махову кінцівку. Зробити стрибок за крок.
- Здійснювати стрибки з 2-3 кроків розбігу, перестрибуючи горизонтальну планку або іншу перешкоду висотою 40-60 см.
- Здійснювати стрибки з 2-3 кроків розбігу, дістаючи коліном, головою, рукою предмет, який висить трохи далі, ніж точка поштовху.
- Здійснити пробіжку по розбігу з поступовим збільшенням швидкості. Поштовх робити в ході останнього кроку, з зусиллям виштовхуючи вперед таз.
- Зробити короткий розбіг. Відштовхнутися і приземлитися на махову кінцівку, а потім зробити пробіжку по піску.
- Прийняти наголос на руках на паралельних брусах або повиснути на поперечині. Робити рухи, що імітують рухи нижніх кінцівок, що знаходяться в польоті попереду.
- Стрибати з місця на обох кінцівках, підтягуючи коліна до грудей, минаючи перешкоду.
- Стрибати з місця, відштовхуючись однією кінцівкою.
- Робити стрибки після короткого розбігу, змінюючи позиції нижніх кінцівок в польоті.
- Стрибати в довжину різними способами з невисокої поверхні, здійснюючи короткий і середній розбіг.
- Зробивши короткий розбіг, стрибнути, приземлившись у заздалегідь намічене місце з випрямленими ногами, опущеними вниз і відведеними назад руками
Як навчитися правильної техніки
Для того щоб правильно бігати на довгі дистанції, потрібно знати деякі правила, секрети і рекомендації.
Старт
Момент старту - один з важливих етапів довгих забігів. Спортсмени повинні вміти правильно приймати позиції в момент команд На старт! і Марш!. Правильно прийняті позиції сприяють більш швидкому і технічно правильному початку старту.
Для максимально правильного початку забігу потрібно взяти до уваги такі правила:
- Нахил тулуба при високому старті повинен зберігатися з заданим кутом протягом перших 30-40 м.
- Потрібно правильно поставити опорну і махову ноги: ширина між ними повинна становити близько 50 см, при цьому махова нога повинна бути зігнута під меншим кутом, ніж опорна.
- Нахиляти тулуб необхідно строго під кутом 45 °. У момент звучання команди Марш! кут потрібно збільшити і при цьому почати робити швидкі помахи руками. Після - швидкий крок вперед до моменту стабілізації бігу (займає близько 30-40 м).
Початок забігу з високого старту передбачає відсутність інтенсивного і різкого початку, так як потрібно розраховувати і економити свої сили для того, щоб пройти всю дистанцію максимально ефективно.
Біг по прямій і на поворотах
Щоб навчитися технічно правильному бігу по прямій, потрібно виконувати різні вправи. Серед них:
- Біг з високим підніманням коліна. Для виконання даної вправи потрібно відштовхувану ногу подати вгору-вперед, і одночасно підняти вгору махову ногу (при цьому згинаючи її в суглобах стегна і коліна). Далі розігнути махову ногу і опуститися на неї.
- Біг без згинання ніг у суглобах. Ця вправа розвиває здатність контролю ширини кроку і проштовхування в бігу.
- Біг насіння. Дозволяє розвивати техніку відштовхування і руху стопи.
Всі перераховані вище вправи є основою при підготовці спортсменів до змагань на довгі забіги. Вони безсумнівно допоможуть вам сформувати правильну і ефективну техніку бігу по прямій дистанції.
Важливо! Дотримуйтеся такого темпу бігу, який дозволить вам говорити повними пропозиціями (виразно і членороздільно).
Основні етапи тренування:
- біг по колу різного діаметру (використовуючи різні доріжки);
- використовуючи всі доріжки, починаючи з крайньої правої, спортсменом виконується вбігання і вибігання з віражу.
Але зауважте, що при бігу по віражу частота кроків повинна бути більшою, ніж при бігу по прямій. В даному випадку це необхідно для компенсації дії відцентрової сили.
ТАКТИКА ГРИ У НАПАДІ
Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, групових і командних діях у нападі і захисті. Тактичні завдання, що стоять перед командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником, стану поля, кліматичних умов.
1. Тактика нападу.
Організація дій команди, котра володіє м'ячем, з метою взяття воріт суперника відноситься до тактики нападу. Різноманітність форм побудови наступальних дій, варіювання темпу і напрямку розвитку атаки, багатство технічних прийомів єдиноборства — усе це створює важкі умови для суперника.
2. Індивідуальна тактика.
Індивідуальна тактика нападу — це система індивідуальних цілеспрямованих дій футболіста, що ґрунтуються на його умінні з декількох можливих вирішень у даній ігровій ситуації вибрати найбільш правильне. Вона включає дії без м'яча і з м'ячем.
3. Групова тактика.
Більшість тактичних завдань вирішує взаємодія двох чи декількох гравців, об'єднаних виконанням тактичної комбінації. Вся гра складається з ланцюга таких комбінацій і протидій їм. Комбінації бувають заздалегідь підготовленими в процесі тренувань та імпровізованими — які виникли в ході матчу.
4. Командна тактика.
Командна тактика нападу являє собою організацію колективних дій усієї команди для вирішення завдань атаки. При будь-яких тактичних системах командна тактика реалізується швидким чи поступовим розгортанням нападу.
При швидкому нападі дії футболістів гранично насичені елементами раптовості. Маневрування на високих швидкостях повинне в найкоротший час і за допомогою найменшої кількості передач забезпечувати виведення одного з партнерів на ударну позицію. Основні вимоги: обов'язкове своєчасне виконання довгих передач уперед з метою "відрізати" суперників; перша передача повинна, як правило, направлятися "диспетчеру", котрий оцінює обстановку, швидко направляє м'яч на лінію атаки; у завершальній фазі атаки використовувати награні комбінації з найкоротшим виходом нападаючих до воріт; гравці середньої лінії зобов'язані швидко створювати другий ешелон атаки.
Футбол
ЗУПИНКИ М'ЯЧА
У футболі часто виникають ситуації, коли перш ніж вдарити по м'ячу, його треба зупинити. Найчастіше це роблять ногою: підошвою і внутрішнім боком стопи.
Зупинка м'яча - один з головних прийомів, якими повинен володіти футболіст.
Тому не шкодуй часу на оволодіння цим прийомом. Дуже уважно стеж за м'ячем. Пересувайся по полю так, щоб опинитися з м'ячем на одній лінії.
Не чекай, щоб м'яч потрапив тобі просто в ноги. Рухайся йому назустріч. Швидко вирішуй, як ти його зупиниш.
Доторкнувшись до м'яча, намагайся прийняти його м'яко, щоб він не відскочив від ніг.
Зупинка внутрішнім боком стопи м'яча, що опускається
Для зупинки м'яча, що опускається внутрішнім боком стопи, постав опорну ногу приблизно на 40 см попереду того місця, куди має приземлитися м'яч. Ногу, що зупиняє м'яч, відведи назад, про¬пустивши м'яч уперед, а коли він торк¬неться землі, накрий його внутрішнім боком стопи.
Зупинка підошвою м'яча, що опускається
Якщо зупиняєш м'яч підошвою, постав опорну ногу трішки позаду того місця, куди повинен приземлитися м'яч. Зігнуту в колінному суглобі ногу, що зупиняє м'яч, винеси трохи вперед. Після торкання м'ячем поверхні поля, накрий його підошвою, випрямляючи ногу.
Зупинка внутрішнім боком стопи м'яча, що летить
М'яч, що летить нижче рівня стегна, також зупиняють внутрішнім боком стопи. Для цього опорну ногу злегка зігни у колінному суглобі. Ногу, що зупиняє м'яч, зігнуту у коліні, винеси вперед-вгору так, щоб зупинити м'яч внутрішнім боком стопи, у цей момент ногу, що зупиняє м'яч, м'яко відведи назад.
Поради:
· якщо м'яч підлітає до тебе на висоті гомілки, зупиняй його внутрішнім боком стопи або підошвою;
· якщо м'яч летить нижче рівня стегна, зупиняй його лише внутрішнім боком стопи;
· щоб пом'якшити прийом м'яча, що летить, відведи ногу униз-убік. Це не дасть йому відскочити.
Зупинити м'яч, стоячи на місці, порівняно легко. Набагато важче це зробити, коли рухаєшся. Щоб почуватися при цьому впевнено, треба потренуватися.
Виконуй самостійно!
1.Підкинь м'яч над собою вгору і зупини його з лету внутрішнім боком стопи.
2.Підбий м'яч угору і зупини підошвою.
3.Кинь м'яч уперед так, щоб можна було його наздогнати. Зроби ривок, а наздогнавши м'яч, зупини його підошвою.
4.Стань на відстані З — 4 м від стіни і бий по ній м'ячем. А коли м'яч відскакує, зупиняй його підошвою чи внутрішнім боком стопи.
5.Виконуй кожну зупинку
Фази удару по м'ячу у футболі
У сучасному футболі існує величезний різновид технік удару по м'ячу. Всі їх освоїти практично неможливо, тому для того щоб правильно виконувати удар, необхідно знати і розуміти основні фази виконання цього технічного елементу.
З теорії і методики у футбольній грі існують 4 фази удару по м'ячу:
- Попередня (розбіг або підхід до м'яча);
- Підготовча (постановка опорної ноги, замах для удару);
- Робоча (власне удар по м'ячу і проводка);
- Завершальна (прийняття вихідного положення для виконання інших тактичних і технічних дій).
Перед виконанням удару ви повинні чітко розуміти, яка нога у вас ударна, а яка опорна. На початку необхідно відійти від м'яча назад на кілька метрів (2-3 м) і трохи в бік, щоб не стояти на одній прямій з м'ячем. Потім робиться розбіг і в момент перед ударом опорну ногу необхідно поставити на відстані (8-10 см) паралельно м'ячу. В цей час ударна нога робить замах назад, трохи згинаючись у колінному суглобі, а потім різко йде вперед, при цьому, розгинаючись назад. Ударна нога повинна супроводжувати м'яч, як би робити «проводку». Ось і все. Якщо все вищесказане виконано правильно, то м'яч потрапить саме в ту точку, в яку ви цілилися.
Як стверджує авторитетний зарубіжний сайт Expert Football, правильне розміщення корпусу і ніг може стати запорукою точного і потужного удару. За їх рекомендаціями, для того щоб м'яч сильно полетів в нижню частину щодо середини воріт, необхідно верхню частину тіла злегка нахилити вперед. І навпаки, якщо ви хочете послати м'яч у верхню частину воріт, відхиліть верхню частину тіла трохи назад.
Також для точного і сильного удару необхідно стикатися з м'ячем не носком, а середньою частиною стопи, яка має велику площу поверхні.
Помилки при виконанні удару
Під час виконання удару футболісти можуть робити наступні помилки:
- Розбіг (підхід) виконаний по одній лінії з м'ячем;
- Опорна нога поставлена далеко або занадто близько до м'яча;
- Опорна нога поставлена в одну сторону, а м'яч повинен полетіти в іншу;
- Завалений корпус;
- Розслаблена нога;
- Невиконання проводки після дотику до м'яча.
Це найголовніші помилки, що допускаються футболістами під час удару
Виконання вправ за посиланням
Футбол
Передачі у футболі https://youtu.be/Wq38o2GbIWU
Техніка виконання стрибка у довжину розбігу способом «Зігнувши ноги»
Найдоступнішим і ефективним способом стрибка у довжину з розбігу являється стрибок способом «Зігнувши ноги». Перед виконанням стрибків у довжину даним способом необхідно виконати спеціальні стрибкові вправи:
Ø стрибки на лівій та на правій нозі (по 4 рази) руки опущено довільно;
Ø стрибки на місці на двох ногах, руки на поясі;
Ø стрибки на двох ногах з невеликим рухом уперед, руки на поясі;
Ø стрибки на двох ногах з поворотом ліворуч та праворуч;
Ø стрибки на двох ногах через скакалкою;
Ø стрибки – багатоскоки (3-6-8 стрибків).
Перед виконанням стрибка у довжину з розбігу способом «зігнувши ноги» визнач довжину розбігу. Для цього стань на брусок для відштовхування спиною до стрибкової ями. Зроби 16-18 бігових кроків. Зупинившись, познач рискою місце зупинки. Потім повернись обличчям до стрибкової ями та виконуй розбіг, поступово збільшуючи швидкість. Вона має бути найшвидшою на момент відштовхування. Останній крос скороти і виконай його швидше за всі попередні. Поштовх робі однією ногою, енергійно, миттєво перейшовши з п’ятки на носок.
Під час поштовху махову ногу зігни в коліні, руки енергійно рухай вперед - вгору. У польоті ноги зігни в колінах, підтягни до грудей, а перед приземленням винеси вперед. Перед приземленням тулуб нахили вперед, руки під час польоту рухай униз-назад, а під час приземлення різко винеси вперед.
Як тільки п’ятки торкнуться опори, зігни ноги так, щоб не впасти назад.
Поради або правила виконання стрибку у довжину способом «Зігнувши ноги».
Ø Починай розбіг завжди з однієї ноги.
Ø Намагайся досягти найбільшої швидкості під час бігу.
Ø Останній крок розбігу має бути найшвидшим.
Ø Перед приземленням винеси ноги далеко вперед.
Ø Обидві ноги приземлюй на одній лінії.
Ø Пам’ятай, що довжина стрибка вимірюється від бруска до сліду який лишається найближчим до бруска після приземлення
19.04.23
Перегляд відео за посиланням https://youtu.be/zwsyGBd8JXQ
Техніка бігу на короткі дистанції (або спринтерського бігу)
Короткі дистанції – це біг 30м, 60м, 100м, 200м.
Перед виконанням спринтерського бігу в розминку обов’язково включаючи виконання спеціальних бігових вправ:
− біг із високим підніманням стегна;
− «дріботливий біг»;
− біг із закиданням гомілки назад;
− стрибкоподібний біг.
Спринтерський біг має свої особливості:
a) Біг починається з низького старту.
b) Учень - учениця відразу після старту повинні розвивати максимальну швидкість і підтримувати її до фінішу.
Кожен учень при виконанні бігу на короткі дистанції приймає положення низького старту. Він виконується зі стартових колодок, якщо біг виконується на ґрунті то викопуються маленькі ямки.
Кожен учень-учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу.
Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступнів або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні.
За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією.
Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага».
За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей.
За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Погляд спрямуй вперед на бігову доріжку. Нахил тіла повинен зменшуватись через 6-8 кроків, і тільки потім приймає вертикальне положення. Швидкість бігу на короткі дистанції залежить від частоти роботи рук.
Уміння фінішувати теж має дуже важливе значення. Для збереження максимальної швидкості на останніх метрах дистанції необхідне певне зусилля.
Успіх багато залежить від фінішного кидка. Під час заняття бігом дуже важливо вміти правильно дихати. Ритм дихання – суто індивідуальний. Швидкість бігу впливає на ритм дихання. Вдихати завжди треба через ніс, а видихати через ніс та напіввідкритий рот.
Під час великих навантажень можна дихати і через ніс і через рот.
Поради або правила виконання бігу на короткі дистанції:
Ø Торкайся доріжки тільки носками ніг;
Ø Ступні ніг переміщуй майже по одній лінії;
Ø Біжи тільки по своїй доріжці;
Ø Робіть широкі і швидкі кроки;
Ø Руки рухай у напрямку бігу;
Ø Не стискай кулаки, не зціплюй зуби та не напружуй рота;
Ø На фінішну стрічку набігай з максимальною частотою кроків;
Ø Останній крок супроводжуй різким нахилом тулуба вперед;
Ø Пам’ятай, перемога надається учневі, чиї груди на фініші бути попереду
Техніка та тактика бігу на середні дистанції
До бігу на середні дистанції відносяться – біг на 400м,800м, 1000м, 1500м.
Біг 2000м і дистанції що перевищують 2000м вважаються довгими.
Для того, щоб вміти правильно бігати, потрібно правильно утримувати поставу.
Для цього тулуб і голову тримай на одній лінії, нахилившись вперед. Повштовхову ногу постав на зовнішню сторону носка і відштовхуючись, повністю випрямляй.
Махову ногу згинай у колінному суглобі, при цьому стегно ноги рухай вперед-вгору.
Руки зігнути ліктях під прямим кутом. Рухи руками виконуй вперед - назад(перехресно – права нога і ліва рука). Кисті рук тримай розслабленими, а пальці напівзігнутими.
Під тактикою бігу розуміють дії бігуна під час бігу.
Під час бігу на середні дистанції головним є правильний розподіл сили на всій дистанції, залишаючи резерв для швидкого фінішування.
На реалізацію тактичних планів впливають зовнішні умови: напрямок вітру, стан бігової доріжки, температура повітря.
Необхідно звертати на такі моменти: вибір місця зі старту, біг із заданою швидкістю, встановлення необхідного ритму і темпу на дистанції;обгін суперників на різких у різних ситуаціях і у різних ділянках дистанції; біг поруч із суперником; лідирування;переслідування суперника і раптовий вихід уперед;фінішний ривок.
Поради або правила виконання бігу на середні дистанції:
Ø Займай намічене місце на доріжці на початку бігу;
Ø Біжи ближче до бровки;
Ø Вибирай найбільш зручніший для себе темп;
Ø Відривайся від суперників, особливо при лідируванні;
Ø Переслідуючи суперника , біжи за ним в притул своїм звичним кроком;
Ø Обходячи суперника по прямій, одразу іди у відрив;
Ø При невеликому темпі бігу починай фінішувати раніше, при високому темпі пізніше;
Ø Розпочавши фінішування, прагни до безперервного збільшення швидкості аж до лінії фінішу
Стрибок в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги»
Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз:
- Розбігу.
- Відштовхування.
- Польоту.
- Приземлення.
Розбіг
У хлопців довжина розбігу складає до 45м. (20-24) бігові кроки, у дівчат до 30-35 м.(18-22) кроки. Швидкість під час розбігу набирають поступово від початку до кінця розбігу. Початок розбігу характеризується великим нахилом тулубу, збільшенням довжини й частоти кроків, із наближенням до бруска нахил тулуба зменшується, темп кроків стабілізується, приріст швидкості зростає за рахунок довжини кроків. Останній крок розбігу найчастіше коротший за передостанній на 25-45 см.
Відштовхування
На брусок для відштовхування нога ставиться майже випрямленою активним рухом. На місце відштовхування нога ставиться з п'ятки, кут між нею і доріжкою 65-75 градусів, нога трохи згинається в коліні і випрямляється в гомілко-ступному суглобі. Під час підготовки поштовхової ноги для відштовхування, махова нога відведена назад. Стрибун робить енергійний рух маховою ногою вперед угору. У кінці відштовхування стегно махової ноги займає горизонтальне положення, а гомілка рухається вперед, що сприяє збереженню рівноваги. Правильне відштовхування характеризується активною постановкою поштовхової ноги, виведення таза вперед,різнойменна маховій нозі рука рухається убік і трохи назад, а інша вперед-угору, кут відштовхування складає 79-80 градусів.
Політ
Спосіб «зігнувши ноги» найпростіший. Після відштовхування третину довжини стрибка стрибун перебуває в положенні »у кроці», потім піднімає поштовхові ногу до рівня махової і піднімає коліна зігнутих ніг до грудей, рухаючи руками уперед - вгору.
Приземлення
При приземленні стрибун випрямляє ноги якомога далі виносячи ступні. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення. Після приземлення стрибун повинен вийти зі стрибкової ями вперед, або вперед - в сторону. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення.
05.04.2023
Виконання загальнорозвиваючих вправ за посиланнямhttps://youtu.be/QasgtkT3y0U
Олімпійський рекорд зі стрибків у довжину з розбігуhttps://youtube.com/shorts/iFsnnP2q_00?feature=share
Перегляд відео матеріалу. https://youtu.be/8mJx363A978
Легка атлетика - один із найстаріших видів спорту. В основу легкоатлетичних вправ покладені природні рухи людини - ходьба, біг, стрибки, метання.
Історія легкої атлетики сягає в глибоку давнину. Перші відомості про легкоатлетичні змагання датуються 776 р. до н. е. Вони зустрічаються в історичних нотатках про Олімпійські ігри Стародавньої Греції. У той час програма цих змагань складалася тільки з бігу.
Боротьбу, кулачний бій і взагалі усі вправи, що розвивали силу, греки відносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогодні досить умовна, адже важко назвати, наприклад, біг на довжелезну дистанцію — марафон або метання молота «легкими» фізичними вправами.
Найдавнішим змаганням атлетів, безсумнівно, є біг. Разюче, що сьогодні ми знаємо ім`я першого олімпійського чемпіона древньої Греції і дату, коли відбулася ця подія. Це трапилося в 776 р. до н.е. в Олімпії. Переможець був один, тому що атлети змагалися на тих іграх тільки в бігу на один стадій (приблизно 192 м) — звідси слово «стадіон». Ім’я переможця - Коріб, здається, він був кухарем з міста-поліса Эліди. В Ермітажі, у Санкт-Петербурзі, можна побачити грецькі і римські пам`ятні медальйони, монети із зображеннями бігунів.
Давня Греція. Мирон. Дискобол. 5 ст. до н.е.
Змагалися древні і у метанні диска. Були диски з дерева, каменю, заліза, бронзи, нерідко прикрашалися різьбленням, зображеннями птахів, тварин або сценами спортивних змагань. Вага диска була від 1,25 до 6,63 кг. (Сьогодні диск важить 2 кг для чоловіків і 1 кг для жінок.) Серед болільників іноді дуже цінувалися метателі спису. Їх охоче зображували і скульптори.
Сучасна легка атлетика раніше, ніж в інших країнах, почала культивуватися в Англії. Ще у 1837 тут відбулися перші змагання з бігу на дистанцію близько 2 км. Учасниками цього змагання були учні коледжу міста Регбі. Незабаром і в коледжах Ітона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також організуються спортивні змагання. Трохи пізніше в програму змагань включається біг на короткі дистанції, біг з перешкодами і метання ваги, з 1851 включені в програму стрибки в довжину і висоту з розбігу, а з 1864 — метання молота і штовхання ядра. Новий етап почався з проведення щорічних змагань між університетами Оксфорда і Кембриджу. У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив перші чемпіонати країни з легкої атлетики.
У 1880 в Англії була заснована аматорська легкоатлетична асоціація, що одержала права вищого органа з легкої атлетики в межуах Британської імперії, а також у її колоніях. У США перший атлетичний клуб з`явився в 1868 у Нью-Йорку. Але, мабуть, центрами розвитку легкої атлетики в Америці в ті роки стали університети. У 1880-90-і рр. легка атлетика як самостійний вид спорту починає культивуватися майже у всіх країнах Європи.
Фініш переможця марафону та вітання глядачів
на І Олімпійських іграх 1896 року
Відродження в 1896 Олімпійських ігор сучасності дуже вплинуло на розвиток легкої атлетики. У програму Ігор I Олімпіади в Афінах (1896) були включені 12 видів легкоатлетичних змагань. Майже всі медалі на цих Іграх завоювали американські легкоатлети. Правда, з появою в 1952 на олімпійських іграх збірної СРСР, в американців з`явилися серйозні конкуренти в легкій атлетиці. На Олімпійських іграх в Атланті (1996) 2000 атлетів розігрували 44 комплекти нагород (більше ніж у будь-якому іншому виді спорту). Змагання для жінок з`явилися на олімпійських іграх у 1928, на Іграх 1996 жінки змагалися у 20 видах легкої атлетики, а вже на літньому чемпіонаті світу (1999) і Олімпіаді в Сіднеї (2000) жінки почали змагатися в стрибках з шестом і метанні молота.
Нерідко саме змагання легкоатлетів-олімпійців ставали самими яскравими у житті Олімпіад. Так було, наприклад, у Мехіко (1968), коли американський спортсмен Боб Бімон встановив феноменальний світовий рекорд у стрибках в довжину — 8 м 90 см (одразу на 55 см перевищивши світове досягнення). Цей виступ назвали «стрибком у 21 століття». Практично так воно і трапилося. Тільки через двадцять років цей результат був поліпшений. Фантастичні секунди показала у забігах на 100 і 200 м на Олімпіаді в Сеулі американська бігунка Флоренс Гриффіт- Джойнер. Її рекорд тримається більше 14 років.
Тактика командного нападу.
Напад швидким проривом.
Напад проти зонного захисту.
Напад при вкиданні м'яча через бічну лінію.
Техніка штрафного кидка
У баскетболі ідеальний кидок робиться всім тілом. Поєднання маха руками і згинання ніг дозволяє домогтися гарного результату і повторювати його кожен раз. Перш ніж виконати кидок, потрібно розслабитися, опустити руки і вдихнути, подивившись на ціль. Потім не поспішаючи потрібно кинути м'яч. Краща стійка для вдалого кидка – ноги трохи зігнуті в колінах, а стопи розташовуються на ширині плечей. При цьому руки повинні тягнутися до кошика. Розмір баскетбольного м'яча дозволяє зручно контролювати його на стадіях кидка. Рух починається всією рукою, триває пензлем і закінчується кінчиками пальців. У завершальній стадії пальцями підкручування м'яча.
Пересування баскетболіста по майданчику становить частину суцільної системи дій, спрямованих на виконання конкретних ігрових завдань. Для пересування по майданчику гравець використовує ходьбу, різні види бігу, стрибки, зупинки, повороти, за допомогою чого він має можливість своєчасно і правильно вибрати місце на майданчику, звільнитися від опіки суперника і вміти переміститися в потрібному напрямку для наступних техніко-тактичних дій. Чим більше вправ застосовує баскетболіст, в процесі самостійної підготовки, тим цікавіше й ефективніше буде кожне заняття.
Тренувальні вправи без суперника застосовують для навчання і вдосконалення технічних прийомів і рухових дій гравця. Цей метод допомагає створити правильне уявлення про рухи і оволодіння основною структурою рухових навичок. Активне і свідоме ставлення до виконання завдань дозволяє баскетболістові аналізувати свої дії, контролювати їх з м`ячем і без м`яча. Систематичне застосування методу тренування без суперника сприяє поліпшенню техніки рухів гравця з м`ячем і без м`яча, вдосконаленню м`язового почуття і координації рухів, чутливості аналізаторів, розвиває якості, необхідні баскетболістові при індивідуальних діях в процесі гри.
1. Звичайний біг 5-б м, потім ривок 45 м тощо. Після 7-8 спроб відпочинок З-40 с. і знову повторити комплекс.
2. 5-6 стрибків з витяганням щита, після чого ривок: у середній лінії.
3. Біг зі зміною напрямку в межах поля.
4. Рівномірний біг з зупинками і поворотами.
5. Біг на місці з максимальною частотою кроків і подальшим ривком, зупинкою і поворотом.
6. Пересування в межах поля обличчям вперед, спиною, боком, приставними кроками.
7. З середини майданчика біг у напрямку кошика, стрибок в русі з витяганням щита - кільця, приземлення {на обидві ноги і ривок 3-4 м до бокової лінії. При використанні тренувальних вправ з партнером вивчають і вдосконалюють усі технічні прийоми гри: баскетболіст вчиться усвідомлювати доцільність певних дій, погоджує свої дії з діями партнера, а змагальний характер при виконанні вправ із застосуванням цього методу підвищує напруженість тренувального процесу
03.03.2023
1. Виконати загальнорозвивальні вправи
Практичні завдання.
Поради, які допоможуть залишатися фізично активними під час дистанційного навчання.
- Робіть часті короткі активні перерви впродовж дня
Попрацювали трошки та гайда на зарядку! За 10–20 хвилин активності ви можете зробити прості вправи — нахили тулубу, присідання, віджимання від підлоги, рухи руками й ногами. Хорошим способом підтримати свою активність є танці, ігри з дітьми, прибирання, вправи з м’ячем, обручем, домашні тренажери тощо.
- Знайдіть для себе онлайн-тренування
Тренери найрізноманітніших спортивних практик теж перейшли в онлайн. Знаходьте онлайн-курси фізичних вправ, займайтеся з тренером по ZOOM, шукайте однодумців. Будьте обережні при виборі занять, упевніться, що вони вам підходять і ви зможете робити їх самостійно.
- Більше ходіть
Навіть у квартирі є можливість прогулятися. Не відмовляйтеся від ходьби, вона допомагає тримати ваші м’язи в тонусі. «Прогулянки» можна здійснювати кімнатою за розмовою з подругою чи однокласником телефоном, а також на місці, впустивши трохи свіжого повітря в кімнату. Корисною є ходьба сходами вгору.
- Частіше вставайте
У багатьох людей сидячий спосіб життя. Це збільшує ризик розвитку: порушення зору, сколіозу, геморою тощо. Рекомендовано вставати та витягуватися в повний зріст кожні 30 хвилин. Подумайте, яку частину справ ви б могли зробити стоячи? Це допоможе урізноманітнити робочий час та укріпить здоров’я.
- Розслабляйтеся
Якщо відчуваєте, що нервуєте, зробіть глибокі вдихи та видихи, спробуйте налаштуватися на позитивні думки. Можете заспівати вголос улюблену пісню. Також допомогти розслабитися може медитація.
- Правильно харчуйтеся
Ви напевно дуже часто чуєте, що правильне харчування — важливий компонент для підтримки здоров’я. Під час їжі нам необхідно отримувати потрібну кількість поживних речовин, а також рідини. Підтримуйте питний режим. Замість солодких напоїв і кави вживайте чисту воду. Забезпечте достатню кількість фруктів та овочів у раціоні. Обмежте споживання солі та цукру.
Будьте активними навіть залишаючись удома! Бережіть своє здоров’я
01.03.2023
Волейбол 🏐
Перегляд відео за посиланням https://youtu.be/iOPryepYcfw
Відволікаючі дії при нападаючому ударі
При імітації нападаючого удару з подальшим скиданням м'яча однією рукою за блок або у порожні місця майданчика суперника гравець проводить сильний замах для удару (імітація) і в останній момент «тихо» направляє м'яч пальцями над руками блокуючих гравців в незахищені місця їх майданчика ( малюнок). Посилати м'яч на незахищені місця майданчики доцільно при груповому блокуванні, враховуючи при цьому розташування гравців, що страхують блок. Складність прийому таких м'ячів гравцями команди, що обороняється полягає у швидкій зміні дій, що викликає у захисників гальмівні процеси, що ускладнюють відповідну реакцію. Проте гравці команди, що обороняється при багаторазовому застосуванні суперником скидок пристосовуються до їх прийому. Тому такі обманні дії досягають результату тільки при чергуванні з сильними атакувальними ударами.
Ефективним тактичним засобом нападу являється імітація передачі м'яча в стрибку з наступним. нападаючим ударом (малюнок). Імітуючи передачу м'яча в стрибку, гравець тим самим вводить в оману суперника, який, судячи з імітації цих рухів, типових для передачі м'яча в стрибку, не блокує, що і дає можливість нападнику вільно провести удар. При виконанні цієї відволікаючої дії гравець, стоячи на місці (рідше з розгону), позначає положення, яке характерно для передачі м'яча в стрибку, потім виконує поштовх, що відрізняється від поштовху при нападаючому ударі майже повною відсутністю махових рухів руками. У момент стрибка гравець прогинається в поперекової частини хребта, відводячи плечі трохи назад і продовжуючи руками фіксувати положення, характерне для передачі. У момент максимальної точки стрибка нападник різко відводить на замах для удару руку і одночасно з розгином тулуба завдає рукою удар по м'ячу.
28.02.2023
Волейбол 🏐
Індивідуальні тактичні дії (складають основу тактичної майстерності окремого гравця) – визначають дії гравця без м’яча (переміщення по майданчику, вибір місця для атакуючих ударів, при виконанні подач) і з м’ячем (виконання подачі, других передач та нападаючих ударів).
Головна ціль індивідуальної тактичної підготовки – оволодіти технічними діями з правильною тактичною реалізацією в різних ігрових ситуаціях.
Групові тактичні дії в нападі
Вони є взаємодіями двох або декількох гравців. Прийнятий поділ команди у момент розстановки гравців передньої і задньої ліній виражається взаємодією гравців всередині ліній і між лініями. Їхні дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча (три, не рахуючи блокування), але і зоною, звідки гравець виконуватиме нападаючий удар.
Їхня взаємодія полягає в наступному:
· Взаємодія приймаючого м'яч із зв’язуючим гравцем передньої лінії. Спортсмен, що приймав м'яч (подачу або удар), спрямовує його гравцю передньої лінії, який виконуватиме другу передачу нападаючому.
· Взаємодія приймаючого гравця із гравцем задньої лінії, що виходить. Будь-який гравець спрямовує прийнятий м'яч на передню лінію і зону нападу для другої передачі, яку виконуватиме гравець задньої лінії, що виходить.
· Взаємодія з нападаючим гравцем і навпаки. В цьому випадку нападаючий удар можна виконати з другої або першої передачі.
Нападаючі гравці взаємодіють один з одним під час гри в своїй зоні і в зоні партнера.
Всі ці групові взаємодії гравців реалізуються в певних тактичних комбінаціях, наперед вивчених і узгоджених діях, які виконують при прийомах м’ячів з подач та нападаючих ударів.
24.02.2022
🏐 Волейбол
Подача у волейболі – види та техніка виконання
Кожна гра у волейболі починається з подачі – однієї з основних навичок у даному виді спорту. Ефективна подача – велика зброя. З самого початку навчання варто правильно вивчити техніку, виправити всі помилки, щоб надалі даний технічний елемент виконувався на автоматизмі.
У сучасному волейболі дуже цінуються гравці, які мають сильну і точну подачу, з малою часткою похибки. Не всі розуміють, що вже з першого удару після свистка судді можна заробити очко, щоправда, для цього необхідно виконати подачу так, щоб суперник не зміг її прийняти, або прийняв, а м’яч відлетів за межі поля.
Які бувають види подач у волейболі?
Вдарити м’яч у волейболі можна кількома способами. На сьогоднішній день існують такі поширені види подач:
- Нижня пряма
- Верхня пряма
- Силова
- Плануюча
Виконати подачу зможе кожен і для цього не обов’язково бути високим та мускулистим. Все, що потрібно – це практика, до того ж, для тренування подачі не потрібен партнер, просто візьміть м’ячі станьте біля лицьової лінії та починайте вдосконалити свою техніку та майстерність. Навчання починається з найпростішої — нижньої подачі, яку легко виконують навіть діти. Потім потрібно навчитися виконувати верхню подачу, а наступним етапом стане силова, за допомогою якої можна заробляти багато очок.
22.01.2023
Волейбол 🏐
Командні дії у захисті:
Визначають три лінії розміщення і взаємодії всіх гравців у момент атакуючих дій суперника — блокування, страхування блокуючих і захисту на майданчику. Система гри в захисті при страхуванні гравцем задньої лінії спрямована на страхування блокуючих, поміж руками яких суперник намагається пробити м’яч, використовуючи обманні удари. Система гри в захисті при страхуванні гравцями передньої і задньої ліній забезпечує охорону задньої центральної частини майданчика волейболістом зони 6 , який перебуває біля лицьової лінії. Схема захисту при страхуванні волейболістом передньої лінії залишається однаковою для будь-якої ігрової ситуації.
16.02.2022
Волейбол 🏐
Перегляд відео за посиланням https://youtu.be/iOPryepYcfw
Прямий нападаючий удар.
15.02.2022
Волейбол 🏐
Перегляд відеоматеріалу https://youtu.be/aagHDF9a2Go
Техніка передач
Прийом і передача є основним технічним прийомом у волейболі. Розрізняють верхні та нижні передачі. Основою правильного виконання передачі є своєчасне переміщення до м’яча і набуття відповідної ігрової стійки. Передачі здійснюють у таких напрямках — уперед, над собою, назад (за голову) і в сторони.
Вправи
1. Набути основну стійку, імітувати передачу, звернути увагу на послідовність рухів. Виконати імітацію передачі після переміщення, а потім вивчити правильне положення кистей рук. Із основної стійки волейболіста необхідно зігнути руки і розмістити їх перед тулубом — це і є положення середньої стійки. Далі необхідно запропонувати учневі із положення середньої стійки поставити ноги ширше, більше зігнути їх у колінах, дещо нахилити тулуб уперед — це положення низької стійки. І, навпаки, із положення середньої стійки поставити ноги вужче, дещо випрямити ноги та тулуб — це положення високої стійки.
2. Кидки м’яча партнерові з основної стійки.
3. Підкидання м’яча над собою та передача його партнерові.
4. Передачі після накинутого партнером м’яча (спочатку — точно гравцеві, а потім — перед ним і в сторону від нього).
5. Зустрічна передача м’яча в парах (відстань змінювати).
Прийом і передача м’яча обома руками зверху
Переміщення до місця зустрічі з м’ячем кроком або бігом, останній крок має стопорити, ноги зігнути в колінах. Руки зігнути в ліктях, лікті дещо розведені. Кисті виносять перед обличчям, щоб великі пальці перебували на рівні брів і були відведені вбік-назад. Вказівні та великі пальці обох рук утворюють трикутник. Кисті рук при оптимальній напрузі мають форму овалу. Зустрічний ударний рух здійснюють завдяки розгинанню вгору рук у ліктях уперед подушечками пальців.
Прийом і передача м’яча обома руками знизу
Спосіб виконання прийому і передачі м’яча двома руками знизу обумовлений взаємодією гравця з м’ячем, що може летіти з різною швидкістю. Волейболіст набуває середньої стійки (ноги на ширині плечей (одна на півстопи попереду), напівзігнуті в колінах, руки перед тулубом). Визначивши можливе місце падіння м’яча, гравець виходить до нього, руки з’єднані, тулуб нахилено вперед.
Основні поради з техніки виконання передач
1. У волейболі будь-яке торкання м’яча виконують швидко і водночас обома руками, тобто без затримки або подвійного торкання м’яча.
2. Постійно вдосконалювати першу і другу передачі м’яча, оскільки точна передача є основою всієї гри.
3. Виконуючи другу передачу, необхідно точно оцінювати ігрову ситуацію.
4. Виконавши другу передачу, не слід стояти на місці, а негайно починати страхувати свого нападаючого.
5. Не слід намагатися виконати передачу у стрибку, якщо її можна виконати з основної стійки.
6. Із важких положень другу передачу адресують гравцеві, який перебуває ближче та до якого гравець, який приймає, спрямований обличчям
14.02.2023
Волейбол 🏐
Удосконалення нижнього прийому м'яча.
Перегляд відеоматеріалу https://youtu.be/26IXoQxGnxY
Приймання м'яча
Типова помилка: широко розведені лікті рук.
Імітація приймання і передачі м'яча двома руками знизу.
М'яч кладуть на майданчику на відстані одного кроку від гравця. Гравець робить крок, нахиляється, охоплює двома руками м'яч і підкидає його у гору-вперед партнеру.
По черзі один гравець кидає м'яч як можна точніше іншому, який повертає його передачею двома руками знизу.
Те саме, але м'яч спрямовують в різні сторони.
По черзі кожний самостійно виконує 2-3 серії по 15-20 передач над собою.
Першу передачу виконують зверху, другу — двома руками знизу. Відстань між партнерами поперемінно змінюють.
Передачі м'яча в стінку з пересуванням вліво, вправо, вперед, назад.
Вправи для навчання приймання і передачі м'яча двома руками знизу (в умовах, наближених до ігрових)
Приймання і передача м'яча у парах поперек майданчика.
Те саме, уздовж майданчика.
Те саме, по черзі виконувати передачі знизу і зверху. Приймання м'яча від нападаючого удару на половині майданчика і через сітку в зонах 5, 6, 1.
Приймання подачі.
2. Приймання і передача м'яча з перекатом у бік
Техніка виконання. Після попереднього переміщення гравець на останньому кроці' приймає положення випаду — одна нога зігнута в коліні, друга витягнута в сторону. Одночасно виносить руки до рівня обличчя. В ударному русі зберігається загальна структура, але амплітуда рухів ніг і ! рук менша, рух більш різким. Після удару гравець сідає на п'ятку, повертає тулуб в сторону витягнутої ноги і поступово опускається на майданчик, поступово торкається її стегном, зігнутою ногою і спиною.
Техніка виконання. Після попереднього переміщання гравець на останньому кроці приймає положення присіду (одну ногу зазвичай ставлять дещо попереду). Одночасно руки виносить до рівня обличчя, Ударний рух виконує, як і передачі зверху двома руками. В момент удару гравець дещо відводить плечі назад і прогинається. Після удару гравець начебто сідає на п'ятку ноги, що розміщена позаду, групується, нахиляє голову і приземлюється на круглу спину, з наступним перекатом назад.
03.02.2023
Волейбол
Прегляд відеоматеріалу за посиланням.
Подача — технічний прийом, за допомогою якого м'яч вводять в гру.
Вивчати подачі рекомендовано у такій послідовності: нижня пряма подача; нижня бокова подача; верхня пряма подача; верхня бокова подача.
Незважаючи на відмінності в техніці виконання окремих способів подач, слід звернути увагу на правильне виконання наступних деталей:
• вихідне положення;
• висоту і напрям підкидання м'яча;
• замах руки і розташування долоні на м'ячі в момент удару;
• перенесення маси тіла з ноги на ногу.
При нижніх подачах тулуб злегка нахилений вперед, при верхніх — вертикально.
Вправи для вивчення подач у спрощених умовах:
• прийняття в. п.;
• імітація підкидання м'яча;
• імітація замаху і удару рукою по м'ячу;
• багаторазове підкидання м'яча;
• імітація ударного руху поза м'ячем (для нижніх подач);
• кидки набивного м'яча знизу однією рукою через сітку з місця подачі.
• виконання подачі в стінку (відстань до стінки 4-5 м, м'яч торкається стіни на висоті 3-4 м);
• подача м'яча у напрямку до сітки (відстань 5-6 м);
• те саме, у напрямку до сітки (відстань 7-9 м);
• подача з середини майданчика через сітку;
• те саме, з місця подачі.
Вправи для вивчення подач м'яча в умовах наближених до ігрових:
• подачі поспіль 10 спроб;
• подачі на влучність почергово у зонах 2, 4, 6, 5, 1;
• подачі на силу;
• подачі на влучність і силу;
• подачі з різної відстані від лінії подачі;
• подачі на оцінку за техніку виконання;
• подачі на оцінку за влучність у певну частину майданчика;
• виконання подач під час гри
01.02.2023
Волейбол 🏐
Перегляд відеоматеріалу https://youtu.be/7P7pQS7lZOc
Тактика захисту
Індивідуальні тактичні дії:
Вивчають і удосконалюють індивідуальні тактичні дії в захисті разом із оволодінням відповідними технічними прийомами.
Тактика приймання подач:
Волейболіст визначає своє місце на майданчику залежно від характеру очікуваної подачі суперника. Чим сильнішою має бути подача, тим далі від сітки слід ставати.
Тактика блокування:
У сучасному волейболі зросла роль індивідуального блокування, коли кожний гравець персонально відповідає за дії суперника певної зони.
Командні дії у захисті:
Визначають три лінії розміщення і взаємодії всіх гравців у момент атакуючих дій суперника — блокування, страхування блокуючих і захисту на майданчику. Система гри в захисті при страхуванні гравцем задньої лінії спрямована на страхування блокуючих, поміж руками яких суперник намагається пробити м’яч, використовуючи обманні удари. Система гри в захисті при страхуванні гравцями передньої і задньої ліній забезпечує охорону задньої центральної частини майданчика волейболістом зони 6 , який перебуває біля лицьової лінії. Схема захисту при страхуванні волейболістом передньої лінії залишається однаковою для будь-якої ігрової ситуації.
31.01.2023
Волейбол 🏐
Перегляд відео за посиланням
Тактика нападаючих ударів
Універсально підготовлений нападаючий уміє атакувати на різних відстанях від сітки, і з стрибком після розбігу з місця, приймаючи різні за складністю передачі. Командні тактичні дії в нападі — це взаємодія всіх гравців, спрямована на подолання опори суперника. Розрізняють три системи гри в нападі:
· з другої передачі через гравця передньої лінії;
· з другої передачі через гравця задньої лінії, який виходить вперед для виконання передачі;
· з першої передачі чи "відкидки".
Система гри в нападі з другої передачі через гравця передньої лінії є найпростішою для команд масових розрядів. Воно дає змогу максимально використовувати сильних нападаючих. Основним недоліком системи є те, що один з гравців передньої лінії виключається з активних дій у нападі.
Система гри в нападі з другої передачі через гравця, який виходить для передачі з задньої лінії широко застосовується, коли нападаючі володіють різноманітними ударами. Виходити до сітки можна із зон 6, 5, але вихід гравця найбільш перспективний із зони 1. Перевага цієї системи в тому, що вона дає змогу взяти участь у нападі всім гравцям передньої лінії.
20.01.2023
Волейбол 🏐
Передача м'яча зверху двома руками
По напрямку (щодо передавального) передачі бувають: вперед, над собою, назад. По довжині: довгі через зону, короткі із зони в зону, укорочені в межах зони. По висоті траєкторії: високі - більше 2м, середні - до 2 м, низькі - до 1 м. Поєднання цих параметрів (довжини і висоти) визначають швидкість польоту м'яча при передачах (повільні, прискорені і швидкісні). Передачі можуть бути спрямовані близько до сітці - до 0,5 м і видалення від сітки більше 0,5 м
У техніку передачі входять: вихідне положення, зустрічний рух рук до м'яча, амортизація і напрямок м'яча - виліт.
Техніка передачі зверху двома руками вперед з опори (рис. 6)
Рис. 6.
- Переміщення до місця зустрічі з м'ячем кроком або бігом, останній крок як стопорящій (1,2,3 фази); або одна стопа попереду, ноги зігнуті в колінах (4,5 - я фази);
- Руки зігнуті в ліктях, лікті злегка розведені (рис 7);
Рис. 7
- Кисті винесені перед обличчям так, щоб великі пальці знаходилися на рівні брів і відведені убік назад. Вказівні і великі пальці обох рук утворюють трикутник. Кисті рук при оптимальній напрузі мають форму овалу (рис. 8)
Рис. 8
- Зустрічне ударний рух за рахунок розгинання рук у ліктьових суглобах вгору, вперед подушечками пальців (рис. 9)
Рис. 9
Техніка передачі зверху двома руками назад в опорному положенні (рис.10)
Рис. 10
- Після переміщення (фаз 1-5) положення стоп паралельно або одна стопа трохи попереду інший;
- Голова відхилена назад (погляд вгору), кисті над головою (фаза 6);
18.01.2023
Волейбол 🏐
Удосконалення техніки прийому м'яча.
Техніка виконання: переміщення до місця зустрічі з м'ячем кроком, стрибком або бігом у вихідне положення (рис. 42);
Рис. 42
- У вихідному положенні ноги зігнуті в колінних суглобах, тулуб незначно нахилений вперед, руки в ліктьових і променезап'ясткових суглобах випрямлені, кисті з'єднані в «замок» і розташовуються перпендикулярно траєкторії польоту м'яча (рис. 43; 44; 45);
Рис. 43
Рис. 44
Рис. 45
- При наближенні м'яча ноги розгинаються разом з незначним рухом руками вперед-вгору (рис. 42)
- Удар по м'ячу виконують передпліччям, техніка виконання прийому м'яча збоку - знизу двома руками показані на (рис. 46,47)
Рис. 46
Рис. 47
Застосовується, коли немає часу для переміщення у бік прийому м'яча. Платформа прийому (передпліччя) кілька під кутом до підлоги, крок в сторону ногою, ближче до польоту м'яча.
Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ для навчання прийому м'яча знизу двома руками включає: вправи для розвитку рухливості впроменезап'ясткових, ліктьових і плечових суглобах; сили м'язів плечового пояса; швидкості рухів на майданчику.
Підвідні вправи:
- Імітація прийому у вихідному положенні;
- Імітація прийому після переміщення;
- Підбиття м'яча однією рукою (передпліччям) з відскоком від підлоги
17.01.2023
1. Виконати загальнорозвивальні вправи
Практичні завдання.
21.12.2022
1. Виконати зарядку згідно з відео: https://youtu.be/NnOFvtys4e0
2. Віджимання від підлоги
(Кількість залежить від індивідуальних особливостей кожного учня)
20.12.2021
Виконання загально розвиваючих вправ за посиланням https://youtu.be/kYpOkNb1-Ig
Теоретичне опрацювання матеріалу
1) Загальні положення правил
2) Технічні параметри гри
Загальні положення правил
в волейбольних матчах матч грається в три або в п’ять партій, і для перемоги в окремої партії потрібно набрати 25 очок. Якщо підсумок матчу залишається спірним і після чотирьох партій, то п’ята грається до 15-ти очок. Одне очко нараховується команді в наступних ситуаціях:
- Якщо м’яч вдарився об підлогу на стороні суперника.
- Якщо суперник зробив невдалу подачу (в сітку або в аут).
- Якщо гравець суперника торкнувся сітки.
- Якщо гравець суперника заступив на чужу половину майданчика, або за лицьову лінію при подачі м’яча.
- Якщо зроблено подвійне торкання м’яча гравцем суперника, або вони допустили четвертого торкання м’яча.
Хто буде робити найпершу подачу, розігрується кидком м’яча між командами (суддею або від статі)
Право н а першу подачу розігрується між командами кидком м’яча суддею або «свічкою» від статі.
Перехід права на подачу і перехід гравців. Перша команда подає, і в результаті розіграшу виграє очко. Знову подає вона ж, до тих пір, поки друга команда не зможе відіграти одне очко. Коли м’яч знову заб’є перша команда другий, відбувається перехід гравців. Всі члени команди зміщуються за годинниковою стрілкою, займаючи місця своїх сусідів. (Кожна половина майданчика складається з шести зон). Завдяки цьому подачу м’яча здійснює не один і той же гравець вю гру, а всі гравці по черзі. Але при найпершій подачі будь-якої команди переходу не відбувається.
Технічні параметри
- Висота натягу сітки — 2,43 м в чоловічому баскетболі. 2,24 м в жіночому. 2,2 м в шкільному.
- Розміри майданчика по периметру — 18 x 9 метрів (в дитячому волейболі — 12 x 9 метрів).
- Розмір волейбольного м’яча по колу 65-67 см , маса м’яча — 250-280 гр
Передача:
Передача - прийом гри, з допомогою якого створюються найбільш сприятливі умови для завершення взаємодій команди атакуючим ударом. Розрізняють наступні способи передач: двома руками в опорі; двома руками в стрибку; однією рукою в стрибку; двома руками в падінні назад перекидом на спину (стегно і спину). Останній спосіб в сучасному волейболі застосовується гравцями вкрай рідко. За напрямком (відносно передаючого) передачі бувають: вперед, над собою, назад. По довжині: довгі - через зону, короткі - з зони в зону, скорочені - в межах зони. По висоті траєкторії: високі - вище 2м, середні - до 2м, низькі - до їм. Поєднання цих параметрів (довжина і висота) визначається швидкістю польоту м’яча після передач (повільні, прискоренні, швидкісні). Передачі можуть бути направленні близько до сітки - до 0,5м і віддалені від сітки - більше 0,5м. Техніка передачі складається з вихідного положення, зустрічного руху рук до м’яча, амортизації і напрямку м’яча (вильоту). Після переміщення до м’яча у в.п. тулуб волейболіста розміщено вертикально, степінь згинання ніг залежить від висоти траєкторії польоту м’яча, стопи паралельні або одна (протилежна ведучій руці) дещо попереду. Руки виносяться вгору, кисті у вигляді овалу оптимально напружені.
Зустріч рук з м’ячем здійснюється зверху над лицем. Ударний рух при передачі характеризується амортизацією. При цьому великі пальці приймають на себе основне навантаження, а вказівні являються основною ударною частиною, середні в меншій степені, а безіменні і мізинці в основному притримують м’яч в боковому напруженні. Надання м’ячу нового напрямку за певною траєкторією вимагає збільшення м’язових зусиль, що проявляється в узгодженні рухів ніг, тулуба і рук. При цьому ЦВ тіла зміщається дещо вгору-вперед і вага тіла переноситься на носки обох ніг. Руки супроводжують політ м’яча і після передачі майже повністю випрямляються. З ціллю скорочення часових параметрів польоту м’яча, що важливо при побудові складних ігрових взаємодій чи коли м’яч летить високо і напрямлений за гравця, використовується передача двома руками в стрибку. В цьому випадку руки виносяться над головою дещо вище і передача виконується у вищій точці стрибка за рахунок активної роботи рук. Під час передачі в стрибку на коротку відстань після імітації атакуючого удару місце зустрічі рук з м’ячем підвищується ще більше і передача виконується за рахунок короткого руху рук. Під час передачі назад (стоячи спиною до цілі) гравець переміщається під м’яч. При цьому кисті тильною частиною розміщуються над головою. Передача виконується за рахунок розгинання рук в ліктях і руху тулуба назад-вгору з одночасним прогинанням в грудній і поперековій частинах хребта. Техніка руху рук під час передачі назад в стрибку залишається по суті такою ж, як і під час передач з опорного положення.
Прийом м’яча : Прийом м’яча - технічний прийом гри, який застосовується з метою протидії нападу на майданчику. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом - передачу, коли гравець виконує прийом м’яча знизу двома руками з подальшою передачею для атакуючого удару. В сучасному волейболі застосовуються засоби і варіанти прийомів м’яча: двома руками знизу (рідше однією знизу); двома руками зверху (дуже рідко); однією рукою знизу в падінні вперед на руки з подальшим падінням на груди-живіт. Прийом подачі. Від прийому подачі залежить ефективність нападаючих дій команди. Показником якості прийому подачі служить точність першої передачі, тобто траєкторія польоту м’яча по направленню до сітки після зустрічі рук з м’ячем. Якщо м’яч опускається в зоні нападу так, що створюється сприятливі умови для організації будь яких нападаючих дій, що є в арсеналі команди, прийом рахується високої якості. Самий поширений спосіб прийому м’яча (самий надійний) - знизу двома руками. На малюнку 2 показано положення прийому подачі. Ноги зігнуті, одна нога попереду, руки прямі, трішки розвернуті наражу, кисті зімкнуті і опущені вниз. Прийом м’яча виконується на нижню частину передпліч. Неможна згинати руки в ліктьових суглобах в момент прийому м’яча. Не повинно бути і великого зустрічного руху рук вперед-вгору. Руки дещо приближаються до м’яча за рахунок розгинання ніг і підставляються під м’яч, регулюючи траєкторію першої передачі. Важливим є вміння спостерігати за подаючим і своєчасно зайняти зручне вихідне положення для прийому м’яча. Якщо гравець не вспіває зайняти вихідне положення (м’яч приземляється справа чи з ліва), потрібно винести прямі руки в сторону м’яча і розвернути їх: вправо - права рука зверху, вліво - ліва рука зверху, так, щоб м’яч був направлений в сторону сітки. (мал. 2) Прийом м’яча знизу двома руками являється основним способом протидій
Прийом м’яча знизу двома руками являється основним способом протидій падінню м’яча після атакуючого удару. Нерідко при неякісному прийомі м’яча після подачі чи атакуючого удару (по низькій траєкторії) гравці (частіше розігруючі) змушені використовувати прийом-передачу м’яча, ціль якого - забезпечити сприятливі умови для атакуючих дій при максимальній надійності в важких умовах. Прийом м’яча відрізняється від прийому-передачі м’язовим напруженням в робочій фазі при амортизації м’яча, що летить з великою зустрічною швидкістю, а також значним зниженням швидкості переміщення рук і відсутністю їх зустрічного руху до м’яча у підготовчій і робочій фазах.
Техніка виконання нижній прямої подачі (малюнок. 38,39)
Мал. 38
Мал. 39
-Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед;
- М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче.
- Праву руку відвести для замаху назад;
- Удар по м'ячу напруженої долонею (полукулаком, кулаком) випрямленою руки на рівні пояса;
Методика навчання:
Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ для навчання подачі включає вправи для зміцнення м'язів променезап'ясткових і плечових суглобів, рухливості в крижово-хребетному зчленуванні, в колінних і гомілковостопних суглобах.
Підвідні вправи:
- Вивчення вихідного положення і підкидання м'яча.
- Подача м'яча в пружинному тримачі, подачу виконують через лицьової лінії через сітку (висота відповідна віком).
- Подача в стіну, відстань 6 - 9 м, висота
- Подачі в парах (гравці на бічних лініях);
подачі через сітку з відстані 3, 6, 9м від сітки. (Мал. 40)
Мал. 40
Спеціальні вправи:
- Подача м'яча на точність: у межі майданчика; в праву і ліву, далеку і ближню її половини; на три поздовжні частини (4-5, 6-3,
1-2 зони), у кожну із зон; до бічних лініях; до лицьової лінії; на партнера располагающегося в різних точках майданчика; двоє партнерів стоять поруч на відстані від 2,0 до 0,5 м - м'яч направляє між ними.
- Виконання великої кількості подач поспіль без помилок
(В залежності від рівня підготовленості).
- Змагання на більшу кількість подач поспіль без помилок
(В задану ділянку), на задане число спроб (облік помилок).
Подач м'яча треба приділяти увагу на кожному уроці. Якщо це на входить у завдання уроку, то в кінці його займаються виконують
5-10 подач.
У процесі багаторічної навчання вимоги поступово підвищуються: від нижньої прямої подачі до складної на силу, плануючих в стрибку.
Не можна форсувати події-відразу вивчати верхню пряму подачу,
але і не можна зводити всю роботу до вивчення і вдосконалення одного способу.
Якщо займаються досконало володіють подачею м'яча основними способами і впевнено діють на прийомі подачі - це надійна гарантія успішного навчання та вдосконалення уміння
і навичок отримання знань.
Помилки:
- Ноги не зігнуті в колінних суглобах;
- Тулуб не нахилений вперед;
- Подброс м'яча вище рівня голови;
- Подброс м'яча близько до тулуба;
- Удар по м'ячу вище пояса і не напруженою кистю.
Техніка штрафного кидка
У баскетболі ідеальний кидок робиться всім тілом. Поєднання маха руками і згинання ніг дозволяє домогтися гарного результату і повторювати його кожен раз. Перш ніж виконати кидок, потрібно розслабитися, опустити руки і вдихнути, подивившись на ціль. Потім не поспішаючи потрібно кинути м'яч. Краща стійка для вдалого кидка – ноги трохи зігнуті в колінах, а стопи розташовуються на ширині плечей. При цьому руки повинні тягнутися до кошика. Розмір баскетбольного м'яча дозволяє зручно контролювати його на стадіях кидка. Рух починається всією рукою, триває пензлем і закінчується кінчиками пальців. У завершальній стадії пальцями підкручування м'яча.
Стійка гравця, який володіє м'ячем, мало чим відрізняється від стійки готовності. Виняток становлять кисті рук, які утримують м'яч пальцями. При цьому долоні його не стосуються. Положення м'яча щодо тіла баскетболіста залежить від поточної ігрової ситуації. Він може знаходитися в районі грудей, на поясі, плеча, на рівні підборіддя або у голови.
У сучасному баскетболі найбільш часто нападаючими використовується стійка з потрійною загрозою. Положення тіла при цьому відповідає звичайній стійці, але м'яч утримується на «робочої кисті» (тобто кисті сильнішої руки). Інша рука підтримує його збоку. Дана стійка отримала свою назву, тому що гравець, який використовує її, має можливість без додаткової підготовки виконати будь-яке з трьох дій: передачу м'яча партнеру, кидок в корзину або швидкісне ведення м'яча до щита суперника.
Існують і інші різновиди стійок, які використовуються в різних ігрових ситуаціях.
У сучасному баскетболі вивчення правильних стійок приділяється особлива увага, оскільки ефективність будь-якого технічного прийому багато в чому залежить від правильно обраного положення тіла гравця
Пересування баскетболіста по майданчику становить частину суцільної системи дій, спрямованих на виконання конкретних ігрових завдань. Для пересування по майданчику гравець використовує ходьбу, різні види бігу, стрибки, зупинки, повороти, за допомогою чого він має можливість своєчасно і правильно вибрати місце на майданчику, звільнитися від опіки суперника і вміти переміститися в потрібному напрямку для наступних техніко-тактичних дій. Чим більше вправ застосовує баскетболіст, в процесі самостійної підготовки, тим цікавіше й ефективніше буде кожне заняття.
Тренувальні вправи без суперника застосовують для навчання і вдосконалення технічних прийомів і рухових дій гравця. Цей метод допомагає створити правильне уявлення про рухи і оволодіння основною структурою рухових навичок. Активне і свідоме ставлення до виконання завдань дозволяє баскетболістові аналізувати свої дії, контролювати їх з м`ячем і без м`яча. Систематичне застосування методу тренування без суперника сприяє поліпшенню техніки рухів гравця з м`ячем і без м`яча, вдосконаленню м`язового почуття і координації рухів, чутливості аналізаторів, розвиває якості, необхідні баскетболістові при індивідуальних діях в процесі гри.
1. Звичайний біг 5-б м, потім ривок 45 м тощо. Після 7-8 спроб відпочинок З-40 с. і знову повторити комплекс.
2. 5-6 стрибків з витяганням щита, після чого ривок: у середній лінії.
3. Біг зі зміною напрямку в межах поля.
4. Рівномірний біг з зупинками і поворотами.
5. Біг на місці з максимальною частотою кроків і подальшим ривком, зупинкою і поворотом.
6. Пересування в межах поля обличчям вперед, спиною, боком, приставними кроками.
7. З середини майданчика біг у напрямку кошика, стрибок в русі з витяганням щита - кільця, приземлення {на обидві ноги і ривок 3-4 м до бокової лінії. При використанні тренувальних вправ з партнером вивчають і вдосконалюють усі технічні прийоми гри: баскетболіст вчиться усвідомлювати доцільність певних дій, погоджує свої дії з діями партнера, а змагальний характер при виконанні вправ із застосуванням цього методу підвищує напруженість тренувального процесу
На відміну від, припустимо, футболу, в баскетболі в кожній комбінації команди беруть участь одразу всі п’ять гравців, що дає тренерам величезний простір для імпровізації. В процесі розвитку гри, склалося, що в складі кожної команди є п’ять унікальних ігрових амплуа, кожне з котрих має свій набір функцій та задач. Переважно, при нападі і захисті гравець однієї позиції діє проти свого візаві, котрий має те ж саме амплуа — так центровий найчастіше входить в силовий контакт з центровим, захисник — із захисником і т. д. Амплуа гравців розподіляються таким чином:
розігрувач (професійною термінологією — «перший номер»);
атакувальний захисник («другий номер»);
легкий форвард («третій номер»);
важкий форвард («четвертий номер»);
центровий («п’ятий номер»).
Плеймейкер
Плеймейкер, або розігрувач, — гравець, що починає майже всі атакувальні комбінації своєї команди. Основне функціональне навантаження розігрувача (або «першого номера») є вивід своїх партнерів на вигідну позицію, роздача результативних пасів, або ж «бомбардування» кільця суперника з дальньої дистанції — з «периметра». Розігруючий мусить мати відмінне бачення майданчика, моментально орієнтуватись в зміні тактики команди. В захисних діях розігруючий повинен бути орієнтований на перехоплення м’яча в суперника. Вважається, що оптимальним зростом для «першого номера» є 185—195 см. В той же час в європейському баскетболі останніх років трапляються диспетчери зі зростом біля двох метрів (як приклад — відомі грецькі баскетболісти Дімітріс Діамантідіс і Теодорос Папалукас). Серед видатних гравців цієї позиції вирізняється американець Джон Стоктон.
Атакувальний захисник
Атакувальний захисник — другий гравець «задньої лінії». Функції атакувального захисника зосереджуються на допомозі розігруючому і «бомбардуванні» кільця здаля. Повинен мати відмінний кидок і з середньої дистанції. Як правило, атакувальний захисник орієнтований на стрімкий прохід до щита суперника, скидування м’яча на периметр. Більшу частину контратак команди — так званих, «швидких відривів» — завершує саме «другий номер». Відповідно, атакувальний захисник повинен мати серйозні швидкісні дані. Саме на цій позиції діяв і найвидатніший гравець в історії баскетболу американець Майкл Джордан. Зріст «другого номера» коливається в діапазоні 190—200 см.
Легкий форвард
Легкий форвард — гравець передньої лінії, зв’язкова ланка між розігруючими та «великими» гравцями. Основна функція — набирання очок. Надважливою рисою легкого форварда є добрий дриблінг і точний середній кидок. Він має бути й достатньо швидким для того, щоб встигати на підбирання м’яча. Зріст «третього номера», як правило, 195—205 см. Найвідоміші легкі форварди — Джуліус Ірвінг, Домінік Вілкінс, Ларрі Берд, ЛеБрон Джеймс, Кармело Ентоні.
Важкий форвард
Основна функція важкого форварда — захисні дії, підбирання м’яча після відскоку від свого чи чужого кільця, блокування кидків гравців суперника. Важкий форвард повинен бути досить кремезним, щоб в жорсткому контакті боротися за м’яч, і в той же час мати високий стрибок для набору очок з-під кільця. Обов’язковим є вміння стабільно закидати з середньої дистанції. Зріст «четвертого номера» — 200—215 см. Відомі гравці сучасності, що діють на цій позиції — американець Тім Данкан, німець Дірк Новіцкі, серед українських баскетболістів — Олександр Волков.
Центровий
Найкремезніший гравець будь-якої команди, при своїх габаритах (як правило, не менше 105 кг) повинен володіти достатньою швидкістю, щоб за найкоротший час переміщуватись від свого щита до чужого й навпаки. Функціонал центрового — завершення атак з-під кільця, підбирання м’яча та блокування кидків суперника, постановка «заслонів». На центрового випадає найбільше фізичне навантаження — саме йому доводиться йти в найжорсткіший контакт з суперником, боронячи м’яч від зазіхань візаві. В багатьох командах гра будується саме через центрового — він є головною ударною силою, що набирає очки. Зріст — 210—225 см. Серед відомих центрових — Шакіл О’Ніл, По Газоль, легенди минулого Вілт Чемберлейн, Карім Абдул-Джаббар, Дікембе Мутомбо, Арвідас Сабоніс
Тактика командного захисту.
Зонний захист.
Особистий захист.
Тактика командного нападу.
Напад швидким проривом.
Напад проти зонного захисту.
Напад при вкиданні м'яча через бічну лінію.
Напад проти пресингу.
1. Передача м'яча двома руками від грудей.
Передача м'яча двома руками від грудей - основний спосіб, що дозволяє швидко і точно направити м'яч партнерові на близьке або середня відстань в порівняно простий ігровий обстановці, без щільної опіки суперника.
Підготовча фаза: кисті з розставленими пальцями вільно охоплюють м'яч, утримувався на рівні талії, лікті опущені. Кругообразним рухом рук м'яч підтягують до грудей.
Основна фаза: м'яч посилають вперед різким випрямлянням рук майже до відмови, доповнюючи його рухом кистей, що надає м'ячу зворотне обертання.
Завершальна фаза: після передачі руки розслаблено опускають, гравець випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для інших способів передачі)
2.Передача м'яча двома руками зверху.
Передачі м'яча двома руками зверху найчастіше використовують на середні відстані при щільному опіки суперника. Положення м'яча над головою дає можливість точно перекинути його суперникові через руки захисника.
Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову.
Основна фаза: гравець, різким рухом руками розгинаючи їх в ліктьових суглобах і роблячи захлестывающее рух кистями, направляє м'яч партнерові.
3.Передача м'яча двома руками знизу.
Передача м'яча двома руками знизу застосовується з відстані 4-6 м, коли м'яч спійманий на рівні нижче колін або підняте з майданчика і немає часу змінити позицію.
Підготовча фаза: м'яч в опущених і злегка зігнутих руках, пальці вільно розставлені на м'ячі. М'яч відводять до стегна що стоїть позаду ноги і трохи піднімають.
Основна фаза: маховими рухом руками вперед і одночасно випрямлянням їх м'яч посилають в потрібному напрямку. Коли руки досягають рівня поясу, кисті активним рухом виштовхують м'яч і надають йому зворотне обертання. Висота польоту м'яча визначається unveiling рухом кисті. Передачу найчастіше виконують з кроком вперед.
4.Передача м'яча однією рукою від голови.
Передача однією рукою від голови або зверху дозволяє направити м'яч через все поле контратакующему партнерові на відстань 20-25 м.
Підготовча фаза: праву руку з м'ячем (за підтримки лівою рукою) піднімають і злегка відводять за голову. Одночасно повертають тулуб. Таким чином досягається амплітуда замаху.
Основна фаза: м'яч на правій руці, яку відразу ж з великою силою і швидко виправити і одночасно виконують захлестивающій рух кистю і потужний поворот тулубом.
5. Передача м'яча однією рукою від плеча.
Передача м'яча однією рукою від плеча - найбільш поширений спосіб передачі м'яча на близьку відстань. Тут мінімальний час замаху і хороший контроль за м'ячем. Додаткове рух кисті в момент вильоту м'яча дозволяє гравцеві змінювати напрямок і траєкторію польоту м'яча у великому діапазоні.
Підготовча фаза: руки з м'ячем відводять до правого плеча (при передачах правою рукою м'яч лежить на кисті правої руки і підтримується лівою рукою) так, щоб лікті не піднімалися, одночасно гравець повертається у бік замаху.
6. Передача однією рукою "гаком"
Передача однією рукою "гаком" застосовується, коли необхідно відправити м'яч на середні і особливо далекі відстані через руки підняті щільно опекающего суперника.
Підготовча фаза: гравець повертається боком до напрямку передачі, руки з м'ячем відводить тому в бік, м'яч лежить на долоні і утримується пальцями. Іншою рукою, виставленої трохи вперед, гравець як би відділяється від опекающего суперник.
7. Передача однією рукою знизу.
Передача однією рукою знизу виконується на близький і середній відстань в тих ситуаціях, коли суперник посилено намагається перехопити передачу поверху. М'яч направляють партнера під рукою суперника.
Підготовча фаза: пряму або злегка зігнутий руку з м'ячем махом відводять тому, м'яч лежить на долоні, утримуваний пальцями і відцентровою силою.
Основна фаза: руку з м'ячем по стегна виносять вперед-вгору. Для вильоту м'яча кисть розкривається, і пальці виштовхують його. Висота траєкторії польоту залежить від своєчасності unveiling рухи руки і пальців. Часто цю передачу виконують з кроком вперед лівою ногою.
8. Передача м'яча однією рукою збоку.
Передача однією рукою збоку схожа з передачею однією рукою знизу. Вона дозволяє направити м'яч партнерові на близьку відстань, минаючи суперника з правого або лівого боку.
Підготовча фаза: замах здійснюється відведенням руки з м'ячем в сторону тому і відповідним поворотом тулуба.
Основна фаза: рукою з м'ячем роблять махове рух вперед у площині, паралельної майданчику. Напрямок польоту м'яча також залежить від руху розкриваючи кисті.
9. Прихована передача м'яча за спиною.
Прихована передача м'ячі за спиною. Крім описаних способів передачі м'яча у важких умовах активної протидії суперника баскетболісти використовують так звані приховані передачі, які дозволяють замаскувати справжнє її напрямок. Прихованими ці передачі називають тому, що основні руху, пов'язані з випуском м'яча в потрібному напрямку, частково приховані від очей опекающего суперника і є для нього до деякої міри несподіваними.
Ведення м'яча
Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:
разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;
індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;
налагодження взаємодій з партнерами.
Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.
Високе (швидке) ведення
Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.
• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;
• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;
• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).
Послідовність навчання веденню м'яча:
• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);
• ведення м'яча в русі;
• ведення м'яча під час бігу;
• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;
• ведення м'яча після передачі партнера;
• ведення м'яча після зупинки і поворотів;
• ведення м'яча після ловлі під час бігу;
• ведення м'яча після відволікаючих дій;
• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;
• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.
Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.
Підготовчі вправи
Біг із максимальною швидкістю вперед обличчям або спиною, правим або лівим боком.
Прискорення під час бігу по прямій за зоровим сигналом.
Ривки на 5-10 м у поєднанні з різкими зупинками за зоровим сигналом.
Пересування у повному присіді обличчям вперед, спиною вперед, правим, лівим боком вперед.
Стрибки в присіді на місці, з просуванням у різних напрямках (вперед, назад, вправо, вліво).
Ходьба і біг у напівприсіді зі зміною напрямку у поєднанні з ривками і зупинками.
Кидки набивних м'ячів у парах (двома руками від грудей, двома зверху, двома руками назад через голову, однією рукою від плеча; те саме сидячи на підлозі).
Відштовхування руками з положення упору, стоячи біля стіни зігнувши руки.
Відштовхування кистями з положення упору, стоячи біля стіни.
Підвідні вправи
Імітація ведення м'яча на місці правою, лівою рукою.
Імітація ведення правою, лівою рукою під час ходьби і бігу.
Імітація ведення м'яча по колу вправо (правою рукою), вліво (лівою рукою).
Імітація ведення м'яча правою, лівою рукою зі зміною напрямку.
Модуль: футбол
Повторення основних елементів гри.
Ведення м'яча в футболіhttps://youtu.be/5Z3Bbq1HJLE
Практичне виконання https://youtu.be/phhtiwjHsKc
Ведення м’яча
Ведення м’яча здійснюється за допомогою різних переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба), та послідовними поштовхами по ньому внутрішньою, зовнішньою чи середньою частиною підйому, внутрішньою частиною стопи чи носком
При веденні середньою частиною підйому гравець рухається переважно прямо
Ведення зовнішньою частиною підйому виконують несильними ударами в нижню частину м’яча, щоб надати йому зворотного руху, завдяки чому він не віддаляється надмірно від гравця
При веденні внутрішньою частиною підйому гравець спрямовує м’яч перед собою, носок ноги перед доторканням до м’яча трохи вивертає на зовні. Стопа не напружена. Ведення правильне, якщо м’яч постійно під контролем, на дуже близькій відстані й темп бігу не порушується.
Елементи гри воротаря
Основний спосіб техніки гри воротаря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення виконують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка перетинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситуацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні. Воротар постійно переміщується до такої передбачуваної точки.
Ловлення знизу використовується для оволодіння м'ячами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живота) летять назустріч воротарю. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз . Долоні звернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі чи трохи зігнуті. М'яч підхоплюють кистями знизу і підтягують до живота.
Ловлення м’яча, котрий котиться знизу
Ловлення зверху застосовується для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рівні грудей і голови), високій і спадній траєкторії . Займаючи вихідне положення, воротар виносить ледь зігнуті руки уперед чи уперед — вгору. Долоні, повернені до м'яча, з розставленими і напівзігнутими пальцями, утворять своєрідну півсферу. Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступливого руху кистей і згинання рук.
Ловлення м’яча зверху
М'ячі, котрі високо летять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.
Ловлення у падінні — ефективний спосіб оволодіння м'ячами, направленими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника.
Відбивання м'яча
Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і т.д.) — м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, котрий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбивання здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча припадає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт.
М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні.
Відбивання м’яча
Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, воротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різ лишних переміщень і, особливо часто, у стрибку.
Кидки м'яча
Кидки виконуються однією і двома руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партнеру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: зверху і знизу. Найбільш розповсюджений кидок зверху. У цьому випадку м'яч можна направити по різних траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю. Кидки виконуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.
Кидок м’яча згори
ФІНТИ (ВІДВОЛІКАЛЬНІ ДІЇ)
Фінти- відволікальні дії ногами та тулубом, які гравець застосовує з метою перехитрити суперника.
Фінти використовують для звільнення від опіки та для виходу на вільне місце. У тих випадках, коли м'яч можна без додаткових зусиль передати партнеру, фінти не потрібні.
Уважно переглянь малюнки та дізнайся про відволікальні дії перш як застосовувати їх у грі.
1. Фінт "ударом"
Під час атаки суперника, гравець із м'ячем імітує удар. Коли суперник випростовує ногу, щоб перешкодити удару, гравець із м'ячем прямує повз нього в інший бік.
2. Фінт "відходом"
Спочатку треба зробити відволікальний крок в один бік. Потім швидко перенести масу тіла на другу ногу і водночас перевести м'яч у протилежний бік.
3. Фінт "зупинкою "
Під час ведення ногу треба занести над м'ячем, ніби з метою зупинити його підошвою - обманний маневр. Суперник, який біжить поруч, побачивши це, уповільнює рух. У цей час гравець б'є по м'ячу в напрямку ведення і тікає від суперника
Фази удару по м'ячу у футболі
У сучасному футболі існує величезний різновид технік удару по м'ячу. Всі їх освоїти практично неможливо, тому для того щоб правильно виконувати удар, необхідно знати і розуміти основні фази виконання цього технічного елементу.
З теорії і методики у футбольній грі існують 4 фази удару по м'ячу:
- Попередня (розбіг або підхід до м'яча);
- Підготовча (постановка опорної ноги, замах для удару);
- Робоча (власне удар по м'ячу і проводка);
- Завершальна (прийняття вихідного положення для виконання інших тактичних і технічних дій).
Перед виконанням удару ви повинні чітко розуміти, яка нога у вас ударна, а яка опорна. На початку необхідно відійти від м'яча назад на кілька метрів (2-3 м) і трохи в бік, щоб не стояти на одній прямій з м'ячем. Потім робиться розбіг і в момент перед ударом опорну ногу необхідно поставити на відстані (8-10 см) паралельно м'ячу. В цей час ударна нога робить замах назад, трохи згинаючись у колінному суглобі, а потім різко йде вперед, при цьому, розгинаючись назад. Ударна нога повинна супроводжувати м'яч, як би робити «проводку». Ось і все. Якщо все вищесказане виконано правильно, то м'яч потрапить саме в ту точку, в яку ви цілилися.
Як стверджує авторитетний зарубіжний сайт Expert Football, правильне розміщення корпусу і ніг може стати запорукою точного і потужного удару. За їх рекомендаціями, для того щоб м'яч сильно полетів в нижню частину щодо середини воріт, необхідно верхню частину тіла злегка нахилити вперед. І навпаки, якщо ви хочете послати м'яч у верхню частину воріт, відхиліть верхню частину тіла трохи назад.
Також для точного і сильного удару необхідно стикатися з м'ячем не носком, а середньою частиною стопи, яка має велику площу поверхні.
Помилки при виконанні удару
Під час виконання удару футболісти можуть робити наступні помилки:
- Розбіг (підхід) виконаний по одній лінії з м'ячем;
- Опорна нога поставлена далеко або занадто близько до м'яча;
- Опорна нога поставлена в одну сторону, а м'яч повинен полетіти в іншу;
- Завалений корпус;
- Розслаблена нога;
- Невиконання проводки після дотику до м'яча.
Це найголовніші помилки, що допускаються футболістами під час удару
Виконання вправ за посиланням
Футбол
Передачі у футболі https://youtu.be/Wq38o2GbIWU
Футбол
ЗУПИНКИ М'ЯЧА
У футболі часто виникають ситуації, коли перш ніж вдарити по м'ячу, його треба зупинити. Найчастіше це роблять ногою: підошвою і внутрішнім боком стопи.
Зупинка м'яча - один з головних прийомів, якими повинен володіти футболіст.
Тому не шкодуй часу на оволодіння цим прийомом. Дуже уважно стеж за м'ячем. Пересувайся по полю так, щоб опинитися з м'ячем на одній лінії.
Не чекай, щоб м'яч потрапив тобі просто в ноги. Рухайся йому назустріч. Швидко вирішуй, як ти його зупиниш.
Доторкнувшись до м'яча, намагайся прийняти його м'яко, щоб він не відскочив від ніг.
Зупинка внутрішнім боком стопи м'яча, що опускається
Для зупинки м'яча, що опускається внутрішнім боком стопи, постав опорну ногу приблизно на 40 см попереду того місця, куди має приземлитися м'яч. Ногу, що зупиняє м'яч, відведи назад, про¬пустивши м'яч уперед, а коли він торк¬неться землі, накрий його внутрішнім боком стопи.
Зупинка підошвою м'яча, що опускається
Якщо зупиняєш м'яч підошвою, постав опорну ногу трішки позаду того місця, куди повинен приземлитися м'яч. Зігнуту в колінному суглобі ногу, що зупиняє м'яч, винеси трохи вперед. Після торкання м'ячем поверхні поля, накрий його підошвою, випрямляючи ногу.
Зупинка внутрішнім боком стопи м'яча, що летить
М'яч, що летить нижче рівня стегна, також зупиняють внутрішнім боком стопи. Для цього опорну ногу злегка зігни у колінному суглобі. Ногу, що зупиняє м'яч, зігнуту у коліні, винеси вперед-вгору так, щоб зупинити м'яч внутрішнім боком стопи, у цей момент ногу, що зупиняє м'яч, м'яко відведи назад.
Поради:
· якщо м'яч підлітає до тебе на висоті гомілки, зупиняй його внутрішнім боком стопи або підошвою;
· якщо м'яч летить нижче рівня стегна, зупиняй його лише внутрішнім боком стопи;
· щоб пом'якшити прийом м'яча, що летить, відведи ногу униз-убік. Це не дасть йому відскочити.
Зупинити м'яч, стоячи на місці, порівняно легко. Набагато важче це зробити, коли рухаєшся. Щоб почуватися при цьому впевнено, треба потренуватися.
Виконуй самостійно!
1.Підкинь м'яч над собою вгору і зупини його з лету внутрішнім боком стопи.
2.Підбий м'яч угору і зупини підошвою.
3.Кинь м'яч уперед так, щоб можна було його наздогнати. Зроби ривок, а наздогнавши м'яч, зупини його підошвою.
4.Стань на відстані З — 4 м від стіни і бий по ній м'ячем. А коли м'яч відскакує, зупиняй його підошвою чи внутрішнім боком стопи.
5.Виконуй кожну зупинку
Як навчитися правильної техніки
Для того щоб правильно бігати на довгі дистанції, потрібно знати деякі правила, секрети і рекомендації.
Старт
Момент старту - один з важливих етапів довгих забігів. Спортсмени повинні вміти правильно приймати позиції в момент команд На старт! і Марш!. Правильно прийняті позиції сприяють більш швидкому і технічно правильному початку старту.
Для максимально правильного початку забігу потрібно взяти до уваги такі правила:
- Нахил тулуба при високому старті повинен зберігатися з заданим кутом протягом перших 30-40 м.
- Потрібно правильно поставити опорну і махову ноги: ширина між ними повинна становити близько 50 см, при цьому махова нога повинна бути зігнута під меншим кутом, ніж опорна.
- Нахиляти тулуб необхідно строго під кутом 45 °. У момент звучання команди Марш! кут потрібно збільшити і при цьому почати робити швидкі помахи руками. Після - швидкий крок вперед до моменту стабілізації бігу (займає близько 30-40 м).
Початок забігу з високого старту передбачає відсутність інтенсивного і різкого початку, так як потрібно розраховувати і економити свої сили для того, щоб пройти всю дистанцію максимально ефективно.
Біг по прямій і на поворотах
Щоб навчитися технічно правильному бігу по прямій, потрібно виконувати різні вправи. Серед них:
- Біг з високим підніманням коліна. Для виконання даної вправи потрібно відштовхувану ногу подати вгору-вперед, і одночасно підняти вгору махову ногу (при цьому згинаючи її в суглобах стегна і коліна). Далі розігнути махову ногу і опуститися на неї.
- Біг без згинання ніг у суглобах. Ця вправа розвиває здатність контролю ширини кроку і проштовхування в бігу.
- Біг насіння. Дозволяє розвивати техніку відштовхування і руху стопи.
Всі перераховані вище вправи є основою при підготовці спортсменів до змагань на довгі забіги. Вони безсумнівно допоможуть вам сформувати правильну і ефективну техніку бігу по прямій дистанції.
Важливо! Дотримуйтеся такого темпу бігу, який дозволить вам говорити повними пропозиціями (виразно і членороздільно).
Основні етапи тренування:
- біг по колу різного діаметру (використовуючи різні доріжки);
- використовуючи всі доріжки, починаючи з крайньої правої, спортсменом виконується вбігання і вибігання з віражу.
Але зауважте, що при бігу по віражу частота кроків повинна бути більшою, ніж при бігу по прямій. В даному випадку це необхідно для компенсації дії відцентрової сили.
Дихання
Правильне дихання під час бігу є запорукою успішного подолання дистанції. Для початківців бігунів є правило, яке звучить так: якщо ви можете підтримувати розмову при бігу, значить ви дихаєте правильно.
Дихання повинне бути рівним і ритмічним. Вдих і видих потрібно робити з однаковою швидкістю. Найчастіше використовують наступний спосіб дихання: на 2 кроки вдих, на 2 кроки видих.
Якщо ви тільки починаєте бігати, то стежити за руками, ногами, корпусом, та ще рахувати кроки для вдиху-видиху – непосильне завдання. Тому просто намагайтеся знайти оптимальний для себе ритм дихання.
Рекомендується використовувати черевне дихання. При такому типі подиху обсяг легень використовується повністю. Дихати ротом або носом – вибирайте самі. Найчастіше роблять вдих носом, видих ротом. На дистанціях понад 5 кілометрів, коли потреба в кисні особливо велика, радять дихати ротом, щоб отримати максимальну порцію повітря за один раз.
Як збільшити довжину стрибка
Стрибки оцінюються за 3 факторами:
- швидкість руху при розбігу;
- сила поштовху;
- точність приземлення.
Перші 2 фактори безпосередньо впливають на дальність. Розвиваючи граничну швидкість і докладаючи максимальну силу при відштовхуванні, можна домогтися хорошого польоту і приземлення в найбільш дальній точці.
У свою чергу, хорошої швидкості і відмінного поштовху можна домогтися тренуваннями нижніх кінцівок, зокрема найбільш ефективними способами є присіди з обважненням і без, стрибки у висоту з обважненням, стрибки через перешкоди і з місця, застрибування на вертикальні поверхні, біг з ривком на дистанцію 50 м.
Також у людини, що розраховує далеко стрибати, має бути оптимальна вага тіла. Крім швидкості і відштовхування, на дальність стрибка також впливає відточена техніка його виконання. Простіше кажучи, потрібно чітко знати і дотримуватися вказівок по тому, де повинні знаходитися ноги на кожному етапі стрибка, де руки, де таз і де корпус.
Щоб опанувати правильну техніку, слід виконувати такі вправи:
- Зробити 1 крок при розбігу і відштовхнутися, виводячи таз вперед і піднімаючи махову ногу. Якщо відштовхування проводиться правою ногою, то вперед повинна бути винесена права рука, а ліва відведена назад. Якщо відштовхування робиться лівою ногою, здійснюється викидання лівої руки.
- При розбігу зробити 2-3 кроки, приземляючись на махову кінцівку. Зробити стрибок за крок.
- Здійснювати стрибки з 2-3 кроків розбігу, перестрибуючи горизонтальну планку або іншу перешкоду висотою 40-60 см.
- Здійснювати стрибки з 2-3 кроків розбігу, дістаючи коліном, головою, рукою предмет, який висить трохи далі, ніж точка поштовху.
- Здійснити пробіжку по розбігу з поступовим збільшенням швидкості. Поштовх робити в ході останнього кроку, з зусиллям виштовхуючи вперед таз.
- Зробити короткий розбіг. Відштовхнутися і приземлитися на махову кінцівку, а потім зробити пробіжку по піску.
- Прийняти наголос на руках на паралельних брусах або повиснути на поперечині. Робити рухи, що імітують рухи нижніх кінцівок, що знаходяться в польоті попереду.
- Стрибати з місця на обох кінцівках, підтягуючи коліна до грудей, минаючи перешкоду.
- Стрибати з місця, відштовхуючись однією кінцівкою.
- Робити стрибки після короткого розбігу, змінюючи позиції нижніх кінцівок в польоті.
- Стрибати в довжину різними способами з невисокої поверхні, здійснюючи короткий і середній розбіг.
- Зробивши короткий розбіг, стрибнути, приземлившись у заздалегідь намічене місце з випрямленими ногами, опущеними вниз і відведеними назад руками
20.09.2022
Виконання загальнорозвиваючих вправ за посиланнямhttps://youtu.be/QasgtkT3y0U
Олімпійський рекорд зі стрибків у довжину з розбігуhttps://youtube.com/shorts/iFsnnP2q_00?feature=share
Стрибок в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги»
Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз:
- Розбігу.
- Відштовхування.
- Польоту.
- Приземлення.
Розбіг
У хлопців довжина розбігу складає до 45м. (20-24) бігові кроки, у дівчат до 30-35 м.(18-22) кроки. Швидкість під час розбігу набирають поступово від початку до кінця розбігу. Початок розбігу характеризується великим нахилом тулубу, збільшенням довжини й частоти кроків, із наближенням до бруска нахил тулуба зменшується, темп кроків стабілізується, приріст швидкості зростає за рахунок довжини кроків. Останній крок розбігу найчастіше коротший за передостанній на 25-45 см.
Відштовхування
На брусок для відштовхування нога ставиться майже випрямленою активним рухом. На місце відштовхування нога ставиться з п'ятки, кут між нею і доріжкою 65-75 градусів, нога трохи згинається в коліні і випрямляється в гомілко-ступному суглобі. Під час підготовки поштовхової ноги для відштовхування, махова нога відведена назад. Стрибун робить енергійний рух маховою ногою вперед угору. У кінці відштовхування стегно махової ноги займає горизонтальне положення, а гомілка рухається вперед, що сприяє збереженню рівноваги. Правильне відштовхування характеризується активною постановкою поштовхової ноги, виведення таза вперед,різнойменна маховій нозі рука рухається убік і трохи назад, а інша вперед-угору, кут відштовхування складає 79-80 градусів.
Політ
Спосіб «зігнувши ноги» найпростіший. Після відштовхування третину довжини стрибка стрибун перебуває в положенні »у кроці», потім піднімає поштовхові ногу до рівня махової і піднімає коліна зігнутих ніг до грудей, рухаючи руками уперед - вгору.
Приземлення
При приземленні стрибун випрямляє ноги якомога далі виносячи ступні. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення. Після приземлення стрибун повинен вийти зі стрибкової ями вперед, або вперед - в сторону. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення.
Змагання з бігу проводяться на спеціальних легкоатлетичних стадіонах з обладнаними доріжками. На літніх стадіонах зазвичай 8-9 доріжок, на зимових — 4-6 доріжок. Ширина доріжки — 1,22 м, лінії, яка розділяє доріжки — 5 см. На доріжки наноситься спеціальна розмітка, що вказує старт і фініш всіх дистанцій, і коридори для передачі естафетної палички.
Самі змагання майже не вимагають яких-небудь особливих умов. Певне значення має покриття, з якого виготовлена бігова доріжка. Історично спочатку доріжки були земляними, шлаковими, асфальтовими. В теперішній час доріжки на стадіонах виготовлені з синтетичних матеріалів — таких, як тартан[ru], рекортан, регупол та інших. Для крупних міжнародних стартів технічний комітет IAAF сертифікує якість покриття по кількох класах.
Як взуття спортсмени використовують спеціальні бігові кросівки — шиповки, які забезпечують хороше зчеплення з покриттям. Змагання з бігу проводяться практично за будь-якої погоди. В спекотну погоду в бігові на довгі дистанції можуть також організовуватися пункти харчування.
Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)
- спринтерський — на короткі дистанції (100, 200, 400 м); 110 м (100 м у жінок) та 400 м з бар'єрами (у чоловіків); та відповідні естафети (4х100 та 4х400 м);
- біг на середні дистанції (800 та 1500 м)
- стаєрський — біг на довгі дистанції (5000 та 10000 м), «стипль-чейз» — 3000 м з перешкодами (бар'єрами та ровом з водою); та марафон (42 км 195 м).
Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції).
Також існує велика кількість неолімпійських видів змагань з бігу, з котрих проводяться численні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і жінок, або об'єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.
Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км), чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на дистанції, що перевищують 42 км 195 м (50 км, 100 км тощо). Існують також чисельні змагання в бігу на час — біг на 1 годину, 2, 6, 12, 24 години, багатодобові пробіги тощо.
Біг на 3000 м — середня дистанція легкої атлетики, в якій спортсмен пробігає 7,5 кіл по 400 м на відкритому стадіоні.
У чоловіків біг на 3000 м ніколи не був олімпійською дистанцією. На чемпіонатах світу з легкої атлетики таких змагань також не було. Іноді вона проводиться на змаганнях європейського рівня, але не так часто як біг на 5000 метрів і 3000 м з перешкодами. У жінок ця дистанція була частиною олімпійської програми та програми чемпіонатів світу до середини 1990-х років. У 1996 році її виключили з програми Олімпійських ігор в Атланті.
Рекорд світу на дистанції 3000 метрів серед чоловіків належить кенійському спортсмену Даніелю Комену[ru]. Встановлено 1 вересня 1996 року і становить 7 хв. 20,69 с.
Рекорд світу на дистанції 3000 метрів серед жінок (8 хв. 06,11 с) належить китайській спортсменці Ван Цзюнься. Встановлено 13 вересня 1993 року.
Біг на довгі дистанції — сукупність легкоатлетичних бігових дисциплін на стадіоні, що об'єднує дистанції до яких відносять 2 милі (3218 метрів), 5000 метрів, 10 000 метрів, 15 000 метрів, 20 000 метрів, 25 000 метрів, 30 000 метрів і годинний біг. Найбільш престижними, олімпійськими, є дистанції в 5000 і 10 000 метрів.
Біг на середні дистанції — сукупність легкоатлетичних бігових дисциплін, що об'єднує дистанції, довші, ніж спринтерські, але коротше, ніж довгі. У більшості випадків до середніх дистанцій відносять 600 м, 800 м, 1000 м, 1500 м, 1 миля, 2000 м, 3000 м, 3000 м з перешкодами (стипль-чейз). Найбільш престижними, олімпійськими, є дистанції 800 м, 1500 м і 3000 м з перешкодами.
Види легкої атлетики прийнято поділяти на п’ять розділів: ходьбу, біг, стрибки, метання і багатоборства. Кожен з них, у свою чергу, поділяється на різновиди.
Ходьба
Спортивна ходьба – це циклічний локомоторний рух помірної інтенсивності, який складається з чергування кроків, при якому спортсмен повинен постійно здійснювати контакт з землею, і при цьому винесена вперед нога повинна бути повністю випрямлена з моменту торкання землі і до моменту вертикалі.
Біг
Біг поділяється на короткі (100, 200, 400 м), середні (800 і 1500 м), довгі (5000 і 10 000 м) і наддовгі дистанції (марафонський біг – 42 км 195 м), естафетний біг (4 х 100 і 4 х 400 м), біг з бар’єрами (100 м – жінки, 110 м – чоловіки, 400 м – чоловіки і жінки) і біг з перешкодами (3000 м). Змагання з бігу – один з найстаріших видів спорту, за яким були затверджені офіційні правила змагань, і були включені в програму з перших олімпійських ігор 1896 року. Для бігунів найважливішими якостями є: здатність підтримувати високу швидкість на дистанції, витривалість (для середніх і довгих), швидкісна витривалість (для довгого спринту), реакція і тактичне мислення.
Результати в бігових дисциплінах на стадіоні вимірюються з точністю до 1/100 секунди, в шосейному бігу – з точністю до 1/10 секунди.
Стрибки
Стрибки поділяються на вертикальні (стрибок у висоту і стрибок з жердиною) і горизонтальні (стрибок у довжину та потрійний стрибок).
Стрибок у висоту з розбігу – дисципліна легкої атлетики, що відноситься до вертикальних стрибків технічних видів. Змагання зі стрибків у висоту відбуваються в секторі для стрибків, обладнаному планкою на вертикальних основах і місцем для приземлення. Спортсмену на попередньому етапі і у фіналі дається по три спроби на кожній висоті.
Стрибок з жердиною – дисципліна, що відноситься до вертикальних стрибків технічних видів легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів стрибучості, спринтерських якостей, координації рухів.
Стрибок з жердиною серед чоловіків є олімпійським видом спорту з Першої літньої Олімпіади 1896 року, серед жінок – з Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї. Входить до складу легкоатлетичного багатоборства.
Стрибок у довжину – дисципліна, що відноситься до горизонтальних стрибків технічних видів легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів стрибучості, спринтерських якостей
Метання
Метання – штовхання ядра, метання списа, метання диска і метання молота. У 1896 р. в програму ігор включили метання диска і штовхання ядра; в 1900 р. – метання молота, в 1906 р. – метання списа.
Багатоборства
Багатоборства – десятиборство (чоловічий вид) і семиборство (жіночий вид), які проводяться протягом двох днів поспіль у наступному порядку.
Десятиборство. Перший день: біг 100 м, стрибок у довжину, штовхання ядра, стрибок у висоту і біг 400 м; другий день: біг 110 м з бар’єрами, метання диска, стрибок з жердиною, метання списа і біг 1500 м.
Семиборство. Перший день: біг 100 м з бар’єрами, стрибок у висоту, штовхання ядра, біг 200 м; другий день: стрибок у довжину, метання списа, біг 800 м
Перегляд відеоматеріалу. https://youtu.be/8mJx363A978
Легка атлетика - один із найстаріших видів спорту. В основу легкоатлетичних вправ покладені природні рухи людини - ходьба, біг, стрибки, метання.
Історія легкої атлетики сягає в глибоку давнину. Перші відомості про легкоатлетичні змагання датуються 776 р. до н. е. Вони зустрічаються в історичних нотатках про Олімпійські ігри Стародавньої Греції. У той час програма цих змагань складалася тільки з бігу.
Боротьбу, кулачний бій і взагалі усі вправи, що розвивали силу, греки відносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогодні досить умовна, адже важко назвати, наприклад, біг на довжелезну дистанцію — марафон або метання молота «легкими» фізичними вправами.
Найдавнішим змаганням атлетів, безсумнівно, є біг. Разюче, що сьогодні ми знаємо ім`я першого олімпійського чемпіона древньої Греції і дату, коли відбулася ця подія. Це трапилося в 776 р. до н.е. в Олімпії. Переможець був один, тому що атлети змагалися на тих іграх тільки в бігу на один стадій (приблизно 192 м) — звідси слово «стадіон». Ім’я переможця - Коріб, здається, він був кухарем з міста-поліса Эліди. В Ермітажі, у Санкт-Петербурзі, можна побачити грецькі і римські пам`ятні медальйони, монети із зображеннями бігунів.
Давня Греція. Мирон. Дискобол. 5 ст. до н.е.
Змагалися древні і у метанні диска. Були диски з дерева, каменю, заліза, бронзи, нерідко прикрашалися різьбленням, зображеннями птахів, тварин або сценами спортивних змагань. Вага диска була від 1,25 до 6,63 кг. (Сьогодні диск важить 2 кг для чоловіків і 1 кг для жінок.) Серед болільників іноді дуже цінувалися метателі спису. Їх охоче зображували і скульптори.
Сучасна легка атлетика раніше, ніж в інших країнах, почала культивуватися в Англії. Ще у 1837 тут відбулися перші змагання з бігу на дистанцію близько 2 км. Учасниками цього змагання були учні коледжу міста Регбі. Незабаром і в коледжах Ітона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також організуються спортивні змагання. Трохи пізніше в програму змагань включається біг на короткі дистанції, біг з перешкодами і метання ваги, з 1851 включені в програму стрибки в довжину і висоту з розбігу, а з 1864 — метання молота і штовхання ядра. Новий етап почався з проведення щорічних змагань між університетами Оксфорда і Кембриджу. У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив перші чемпіонати країни з легкої атлетики.
У 1880 в Англії була заснована аматорська легкоатлетична асоціація, що одержала права вищого органа з легкої атлетики в межуах Британської імперії, а також у її колоніях. У США перший атлетичний клуб з`явився в 1868 у Нью-Йорку. Але, мабуть, центрами розвитку легкої атлетики в Америці в ті роки стали університети. У 1880-90-і рр. легка атлетика як самостійний вид спорту починає культивуватися майже у всіх країнах Європи.
Фініш переможця марафону та вітання глядачів
на І Олімпійських іграх 1896 року
Відродження в 1896 Олімпійських ігор сучасності дуже вплинуло на розвиток легкої атлетики. У програму Ігор I Олімпіади в Афінах (1896) були включені 12 видів легкоатлетичних змагань. Майже всі медалі на цих Іграх завоювали американські легкоатлети. Правда, з появою в 1952 на олімпійських іграх збірної СРСР, в американців з`явилися серйозні конкуренти в легкій атлетиці. На Олімпійських іграх в Атланті (1996) 2000 атлетів розігрували 44 комплекти нагород (більше ніж у будь-якому іншому виді спорту). Змагання для жінок з`явилися на олімпійських іграх у 1928, на Іграх 1996 жінки змагалися у 20 видах легкої атлетики, а вже на літньому чемпіонаті світу (1999) і Олімпіаді в Сіднеї (2000) жінки почали змагатися в стрибках з шестом і метанні молота.
Нерідко саме змагання легкоатлетів-олімпійців ставали самими яскравими у житті Олімпіад. Так було, наприклад, у Мехіко (1968), коли американський спортсмен Боб Бімон встановив феноменальний світовий рекорд у стрибках в довжину — 8 м 90 см (одразу на 55 см перевищивши світове досягнення). Цей виступ назвали «стрибком у 21 століття». Практично так воно і трапилося. Тільки через двадцять років цей результат був поліпшений. Фантастичні секунди показала у забігах на 100 і 200 м на Олімпіаді в Сеулі американська бігунка Флоренс Гриффіт- Джойнер. Її рекорд тримається більше 14 років.